Коли пригадати 2009 передвиборчий рік, то багато несподіваного трапилося в місті. Ні, пристосоване під церкву приміщення та пам’ятник Сталіну підірвали вже в 2010 році, але й роком раніше горіли офіси райкомів КПУ та Партії регіонів. Може, це дещо цинічно звучить, але дуже «корисно» палали: і комуністи, і регіонали взяли з тих підпалів максимум пропагандистського зиску, змішавши із землею «націоналістів», «нашистів», «нацистів», винних у підпалах уже самим фактом свого існування.
Рік, а то й два правоохоронці у справах згаданих підпалів не кували й не мололи, даючи можливість лише міському поголосу самому визначити винних, аж раптом 31 грудня о 22.40 стався вибух пам’ятника (офіційно — напівфігури) Сталіна. А десь близько 16-ї години 1 січня на одному із російських шовіністичних інтернет-порталів, ясна річ, українською мовою з’явилася відозва віртуального «Руху 1 січня». Чому віртуального? Та тому, що це перша і остання згадка про нього. Відозва містила у собі досить радикальні гасла, тому вже 5 січня, частково її процитувавши, Запорізька облпрокуратура визначила вибух 31 січня як теракт. Щодо останнього, то якихось відомостей про результати його розслідування до цього дня невідомо, що не завадило провести масові затримання людей, котрі мали якийсь стосунок до організації «Тризуб» і трішки — до «Свободи».
У результаті після трьох місяців утримування у запорізькому СІЗО підозрюваних у скоєнні СПИЛЮВАННЯ голови пам’ятника Сталіну над ними розпочався суд, який триває й досі. Тим часом вже завершилися два суди, за вироками яких хворий ветеран-афганець із Самбора на Львівщині отримав два роки, а запорізький студент — два роки умовно. І ось у четвер, 13 жовтня, винесено вирок ще трьом членам (чи вже не членам?) «Тризубу» — вже за підпал офісів Комунарського райкому КПУ і Шевченківського райкому Партії регіонів.
Події сталися ще в січні й грудні 2009 року. Судячи із зачитаного суддею вироку, схоже, що лише щиросердне зізнання фігурантів справи лягло в основу обвинувачення. Крім того, як встановив суд, ніхто не уповноважував добродіїв Ігоря Загребельного і Віктора Давиденка скоювати січневий підпал. Сталося все «спонтанно», до того ж, після вживання алкоголю. Але так чи інакше, обидва — і 22-річний полтавський студент, і 58-річний запорізький безробітний — «не поділяють методи діяльності «Тризуба» і тому залишили його лави». Суд з’ясував, що підпал офісу Партії регіонів (до речі, рівно за місяць до першого туру президентських виборів 2010 року) стався випадково (хотіли палити райком КПУ у тому ж приміщенні), до того ж, двома «невстановленими особами». Однак за підпал і співучасть у підпалі засудили все того ж Давиденка та ще одного запорізького безробітного, тільки зовсім молодого — Артема Циганка. Перший дав на підпал три літри бензину зі свого скутера, а другий доставив той бензин тим «невстановленим особам», та ще й написав на стіні «Геть! Диявол ваш батько!».
Зважаючи на те, що Циганок — абсолютно російськомовна людина, а навіть не кожен, хто вільно володіє українською, не відразу вибудує згадану фразу, була надія почути від суду, чому саме мали місце згадані лінгвістичні досягнення. Однак суд цим не зацікавився, а, повіривши всім їхнім щиросердним зізнанням, не повірив свідченням і Давиденка, і Циганка (які, до речі, не суперечили одне одному) про те, що був і організатор цієї акції, який телефонував, просив чи розпоряджався стосовно бензину, який, зрештою, і звів Циганка з «двома невідомими», котрі, як знаємо, «помилилися» офісом. Як результат, згаданий добродій лише свідок, а за все трьома з половиною (Давиденко) та трьома (Циганок) роками ув’язнення розрахувалися, говорячи по-простому, цапи-відбувайла. На пару їм ще випадає заплатити 61 тисячу гривень компенсації постраждалому офісу ПР. Варто додати, що термін ув’язнення обом визначений із випробним строком. Така ж форма покарання (три з половиною роки ув’язнення з випробним строком) визначена й І. Загребельному. Щодо пари Загребельний-Давиденко, комуністам вони все відшкодували ще в червні (чому ж тоді сиділи в СІЗО всі дев’ять місяців?), і солідарна сума тут трохи більша за 9000 гривень.
Відразу зазначимо, що питань після суду виникло більше, ніж отримано відповідей. Зокрема, й головне — чому за два роки ніяких успіхів у розслідуванні не було, а в січні 2011 року за якийсь тиждень всі винні були успішно знайдені? Чи не тому, що, як висловився А. Циганок в останньому слові, «на нього благотворно вплинули всі дев’ять місяців перебування у СІЗО»?
