Запит на правдиву історію та авторитетні видання в українському суспільстві зростає: за три місяці двохтисячний тираж книжки «Сила м’якого знака» (нагадаємо, її було презентовано у вересні 2011 року під час Львівського форуму видавців) повністю розкупили.
А цієї п’ятниці директор друкарні «Майстер книг» Павло САЧЕК вручив головному редакторові «Дня» Ларисі Івшиній сигнальні примірники першого перевидання «Сили м’якого знака» загальним тиражем у три тисячі примірників.
За словами пана Павла, це перший випадок за весь час його роботи, коли потреба перевидати книжку виникає вже за кілька місяців після появи першого видання.
— Зараз тривають переговори про повторний тираж книжки Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст», яка вийшла приблизно тоді ж, коли й «Сила м’якого знака». Але то художня література. А щоб таким високим був попит на серйозну публіцистику — це вражає, — говорить Павло Сачек.
Відповідь на парадоксальну, але лише на перший погляд, ситуацію дають ті, хто вже прочитав книжку. У своїх численних відгуках вони говорять, зокрема, про її своєчасність (до речі, досить часто, придбавши і прочитавши один примірник «Сили...», багато хто купує її в подарунок друзям та рідним. Наприклад, професор Микола Низовий, наш постійний автор та читач із Харкова, придбав 12 примірників).
На думку Павла Сачека, який є істориком за фахом, «Сила м’якого знака» — це «дія на випередження в умовах агресивної гуманітарної політики Росії та бездіяльності нашого державного апарату».
— Книжка дуже актуальна, — говорить він. — 2012-го року, згідно з указом Дмитра Медведєва, у Росії планують відзначати 1150-ліття російської державності. Російський президент запропонував Україні та Білорусі долучитися до святкування. Адекватної відповіді від української влади на цю цинічну пропозицію немає (Верховна Рада не підтримала ініціативу Острозької академії щодо відзначення 1160-річчя української державності, хоча підстави для цього є — 852 року в історичних джерелах зафіксований перший похід Русі, центром якої була сучасна Київщина, на Візантію. — Ред.). «Сила м’якого знака» розставляє всі крапки над «і» в давній російсько-українській суперечці за право на спадщину Русі. Хотілося б, щоб розмова про витоки української державності охоплювала все більше учасників, щоб книга дійшла до кожного дому. Адже українці досі не одностайні у відповіді на запитання: відколи ж вести відлік власної державності — чи то від Зборівського договору 1649 року, чи від 1918-го, чи взагалі від 1991-го. Та й загалом книжку просто приємно читати. Не знаю, кому в редакції «Дня» спала на думку така хороша ідея, але «Сила...» виготовлена на книжковому папері шведського виробництва MUNKEN, який тільки нещодавно почали використовувати у нашій країні. Він вирізняється своєю легкістю і пухкістю. Завдяки цьому книжка, хоча й об’ємна, зовсім не важка. Й абсолютно по-іншому сприймається на дотик. Комусь може спасти на думку, що це дрібниці. Утім, увага навіть до дрібниць — саме те, що може допомогти українське зробити популярним.
