Дніпропетровська громадська організація ГРАД пильно слідкує за подіями навколо зруйнованого пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Зокрема, саме «градівці» першими опублікували «відмовну» заяву першого секретаря Запорізького обкому КПУ, народного депутата Олексія Бабуріна. Вона датована ще 28 грудня 2010 року (тобто написана відразу після відомого спилювання голови Сталіна). У документі лідер запорізьких комуністів просить міліцію «справу не порушувати, розслідування не проводити; претензій не маємо». Відтоді минуло майже дев’ять місяців. Справу порушено, фігуранти відсиділи по три місяці в СІЗО, і триває суд. Нещодавно з’явилися нові затримані, цього разу в Криму. Щоправда, уже як свідки у справі підриву того ж пам’ятника. Днями ГРАД розіслав листи кожному з євродепутатів, в яких ідеться про те, що до відповідальності притягуються «не ті, хто встановив бюст (Сталіна) без відповідних узгоджень, а патріоти, котрі фактично виконали функції органів влади з демонтажу незаконно встановленого об’єкта». Звернення до депутатів Європарламенту має на меті розгляд цією поважною структурою «питання загрози реабілітації сталінізму і відродження тоталітарного режиму в Україні». На час підготовки матеріалу один з євро депутатів, Мілан Звер (Словенія), відповів на звернення ГРАДу електронним листом, де заявив про підтримку й пообіцяв повідомити про ініціативу дніпропетровців та інших депутатів Європарламенту.
Нагадаємо, що ще 2009 року Європарламент проголосив 23 серпня Днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму. Того ж року комітет із демократії ОБСЄ ухвалив Вільнюську декларацію, в якій, зокрема, зазначено: «У XX столітті європейські країни випробували на собі два потужних тоталітарних режими, нацистський та сталінський, які несли з собою геноцид, порушення прав і свобод людини, військові злочини і злочини проти людства». Відповідно в Декларації висловлено прохання до урядів і парламентів Європи «повністю позбавитися структур і моделей поведінки, націлених на те, щоб прикрашати минуле, намагатися повернутися до нього чи спробувати продовжити своє існування і в майбутньому, ставлячи перепони повній демократизації».
КОМЕНТАР
Володимир В’ЯТРОВИЧ, кандидат історичних наук, екс-директор архіву Служби безпеки України (2008—2010):
— На жаль, за сприяння влади цей неосталінізм, очевидно, в адаптованій до сучасних умов формі, може поступово повертатися. Власне, це й відбувається, і це супроводжується закриттям доступу до інформації — архівів, що розкривають справжню злочинну суть сталінізму. Це виявляється в героїзації радянської епохи, приховуванні злочинів тогочасної влади, Сталін починає представлятися як ефективний менеджер. Це те, що зараз відбувається в Росії і що поступово експортується за сприяння української влади, на жаль, і до нас. Маю на увазі діяльність і міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника, що, по суті, цензурує історію, вирізаючи з неї ті моменти української історії, які, на його думку, заважають відновленню радянського бачення. Відповідно, під ніж потрапила передусім історія українського визвольного руху, діяльність ОУН-УПА і дисидентів. По суті, завдяки наполегливим «старанням» Дмитра Табачника в підручники з історії повернувся сталінський штамп «Велика Вітчизняна війна» замість «Другої світової війни». І врешті, ситуація з пам’ятником у Запоріжжі, коли влада намагалася його не помічати, жодним чином не реагувала на його спорудження до того моменту, поки він не був підірваний. Тепер людей, яких звинувачують у демонтажу цього пам’ятника, намагаються переслідувати. Мені здається, що в Україну експортують спроби реабілітації сталінізму і всього радянського. І, власне, підтримку цим спробам справді надає державна влада в особі очільників гуманітарного блоку.
