Населення Дніпропетровська, в якому смертність давно перевищує народжуваність, нестримно скорочується. Місто, де двадцять років тому мешкало 1,3 млн. жителів, тепер стоїть на межі втрати статусу мільйонника. За даними статистики, на 1 вересня цього року в Дніпропетровську нараховували 999 тисяч 250 мешканців. Ситуацію дещо «виправив» приплив іногородніх студентів, який дозволив стверджувати, що мільйон мешканців в обласному центрі наразі ще є. Розуміючи, що дніпропетровців стає все менше, влада міста вже не раз вдавалася до різних хитрощів, прагнучи приєднати до Дніпропетровська приміські населені пункти. Останнім прикладом стала спроба поглинути селище Ювілейне, мешканці якого висловилися категорично проти подібної ідеї, причому зовсім невипадково. На відміну від Дніпропетровська, доглянуте селище Ювілейне виглядає справжньою оазою. Таємниця його благополуччя проста: на території приміських населених пунктів охочіше реєструються й платять податки підприємці, намагаючись сховатися від корупції й поборів. Проте Дніпропетровськ сьогодні активно полишають і прості городяни. Так, у липні з обласного центру виїхало 2,5 тисячі осіб, а в останній місяць літа — 1044 особи. Відповідно, за станом на 1 липня в місті мешкало 1 млн. 2 тис. 950 осіб, а на 1 серпня — вже 1 млн. 294 особи. Восени Дніпропетровськ нарешті перетнув мільйонний рубіж, але вже у зворотному напряму. Відомий політолог Андрій Золотарьов уважає, що відплив населення з Дніпропетровська — явище невипадкове. «Дніпропетровськ розвивається як місто для багатих людей. Природно, що людям із доходом нижче за середній нічого іншого не залишається, як виїжджати туди, де життя дешевше, саме для їхньої кишені», — говорить він. Справді, складно не помітити, що якість життя в Дніпропетровську не на належному рівні. Останніми роками наполегливо закривали ринки, а землю віддавали для будівництво супермаркетів, що не знижувало цін на харчі й товари. Занепав комунальний транспорт, який утискали на догоду приватним автоперевізникам. Картину доповнює нестримне зростання тарифів на комунальні послуги, засміченість вулиць і дворів, масова вирубка дерев і брак елементарного благоустрою. Виняток становить лише розвиток інфраструктури для життя й відпочинку заможних людей — елітного житла, розкішних готелів, ресторацій і бутиків, якими перенасичено центр міста.
Міський голова Іван Куличенко ще п’ять років тому почав казати про те, що для Дніпропетровська збереження статусу мільйонника — справа честі. Одну зі своїх «інавгураційних» промов він розпочав саме з демографії, що дозволило його суперникам кепкувати з нього. Проте міський голова не сидить склавши руки: днями він узяв участь у відкритті так званої «Родинної лави». Декоративну лаву завдовжки 50 метрів, прикрашену кованим амуром, подарувала Дніпропетровську одна з компаній. Установили її на набережній Дніпра, де гуляють подружні пари з дітьми. «На нашій набережній, — сказав міський голова, — з’явився новий пам’ятник. Досі в нас більше уваги приділяли молодятам: для них було відкрито «Алею закоханих», «Дерево щастя». А тепер буде й «Родинна лава», на якій є місце і для тих, хто вперше зустрічається, і для тих, хто вже одружений. Ця лава пропагує родинні цінності, і я сподіваюся, що мешканці Дніпропетровська ставитимуться до неї дбайливо». Наступного року міський голова пообіцяв заснувати приз для найчисленнішої родини Дніпропетровська, а мірилом у цьому змаганні служитиме нова лава.
