Не можна сказати, що сам губернатор М. Швець у проблемах «комуналки» людина малокомпетентна. Свою кар’єру в минулі часи, коли Дніпропетровськом керував В. Пустовойтенко, він починав саме в цій сфері й, як кажуть, центральне опалювання, каналізація або водогін для нього — рідна стихія. Проте відтоді «багато води збігло», а ЖКГ перетворилося на зону стихійного лиха. Причому не в переносному, а в прямому значенні слова, оскільки навіть знаменита аварія на житловому масиві Тополь, коли під землю провалився 9-поверховий житловий будинок, школа й два дитячі садки, чималою мірою була спровокована банальним витоком води з труб. Звичним явищем на Дніпропетровщині останніми роками стала застава комунальних об’єктів і навіть будівель органів місцевого самоврядування для отримання банківських кредитів на купівлю газу, відсутність теплопостачання й гарячої води. Масштабів «лиха» не приховує й сам губернатор М. Швець, який повідомив на засіданні обласного активу, що рівень розрахунків за комунальні послуги знизився до рекордно низького рівня — 13,3 відсотка, а Дніпропетровщина — одна з провідних областей країни, опинилася за цим показником на самому останньому місці в Україні!
Лячні цифри заборгованості з комунальних платежів називав і начальник управління ЖКГ області Віталій Киряш. За його словами, лише «недоплата» наслення становить 718 млн. гривень. «У повітрі» зависли борги реформованих КСП — 22,6 млн. грн., реорганізованих держпідприємств — 41,6 і підприємств — «безнадійних боржників», що побували в управлінні приватних структур. Отримати борги з населення — дуже проблематично, оскільки нинішнього року знизилися темпи виплати заборгованості із зарплат, плани щодо установки лічильників води, тепла, газу не виконуються, а система жеків «практично не працює».
Лікування «комунального паралічу» довірили чоловікові, який у Дніпропетровську вже не перший рік пропонує «нетрадиційні» методи зцілення цієї сфери. Відомо, наприклад, що Л. Турчин рішуче виступає за впровадження «дахових котелень», що опалюють багатоквартирні будинки попід’їздно, а тому зручні як з погляду обслуговування, так і щодо стягування плати з індивідуальних споживачів. Він же є прихильником розвитку кондамініумів і, взагалі, самоврядування мешканців. Свої ідеї розв’язання комунальних проблем Л. Турчин випробував не лише у зведених його фірмою будинках, а й спробував пропагувати їх під час виборчої кампанії до Верховної Ради. Незважаючи на те, що на виборах він поступився іншому підприємцю, виробникові шпалер Леоніду Сергієнку, «втішливим призом» йому стала приваблива пропозиція губернатора. Говорять, що, заразом, призначення віце-губернатором Л. Турчина — представника партії «Трудова Україна», може означати її подальше посилення в регіоні, де «трудовики» та їхні прихильники добилися успіху й у ряді мажоритарних округів.
Проте, незважаючи ні на що, не варто забувати, що житлово- комунальне господарство сьогодні — не та сфера діяльності, де найлегше прославитися трудовими досягненнями й отримати ордени. Хоча нагороди тут теж подеколи дають. Приміром, на батьківщині покійного Генсека ЦК КПРС Л. Брежнєва, в Дніпродзержинську, тутешні опозиціонери «присудили» керівництву міста... дерев’яну медаль — «за зрив опалювального сезону». Справі це, звичайно, не зарадило, зате пам’ять залишилася довга.
