Минулого уїк-енду на території виставкового комплексу Експоцентр відбувся чемпіонат України з кінного спорту з подолання перешкод. У ньому взяли участь спортсмени, відомі як в України, та за її межами. Головна мета учасників — не лише здобути перемогу в чемпіонаті, а й продемонструвати вміння вправно керувати конем та без будь-яких проблем долати перешкоди. Хоча останнє вдавалося не кожному.
«Чемпіонат України бере свій початок іще в післявоєнні роки. Це основний внутрішній старт країни. Тому в ньому прагнуть взяти участь найкращі вершники з усіх областей», — розповідає Андрій Петров, головний тренер збірної команди України з кінного спорту та організатор самого чемпіонату. До участі у змаганнях допускаються ДЮСО, ДЮСШ, відомчі організації та приватні школи. Але, як зазначає пан Петров, на сьогодні збірна України на 90% складається з представників приватних навчальних комплексів. І з кожним роком стають усе популярнішими приватні кінні клуби, які нарівні з усіма беруть участь у змаганнях. Таким прикладом може слугувати переможець цьогорічного чемпіонату Олександр Оніщенко, який представляв команду «Динамо» з Києва.
Учасники чемпіонату подарували глядачам незабутнє видовище, адже на арені не приховували своїх емоцій ані вершники, ані їхні підопічні — всі вони демонстрували свій норовливий характер. Вражав і запал глядачів. Навіть кожен невдалий стрибок супроводжувався оплесками як знак підтримки.
«Скакати на коні — це велике задоволення та невтримний прилив адреналіну. До того ж, коні — дуже розумні тварини. Вони прив’язуються до хазяїна так, що можуть відчувати його настрій і навіть думки», — ділиться своїми враженнями Олександр Оніщенко, переможець чемпіонату.
В 90-ті роки Україна втратила багато породистих коней — більшість хороших скакунів було продано. Безліч спеціалістів виїхали до інших країн. Наприклад, українські спортсмени працюють на благо кінного спорту Великої Британії, Ірландії, Німеччини, Іспанії, Італії, Польщі, Чехії та навіть Японії. На сьогодні кінний спорт йде вперед, але досить повільними кроками. А. Петров радіє, що вже зараз люди з достатком починають вкладати гроші в елітарний вид спорту. Але справжній розквіт його очікується, на жаль, не найближчим часом. «Наша біда полягає в тому, що в державних кінних школах бюджет обмежений, таким чином, вони не можуть пропонувати безкоштовні послуги. А платне навчання не кожному доступне», — розповідає Олександр Оніщенко. За словами пана Петрова, в київських школах за годину навчання їзди на коні з тренером учні повинні заплатити близько 50 гривень. А щоб стати справжнім вершником, їздити потрібно, звичайно, не раз на тиждень.
Олександр Оніщенко оцінює рівень наших спортсменів, порівняно з вершниками інших країн, як не досить високий. Та зауважує: «Відбивається те, що вершники змагаються не на хороших конях, а на конях української породи. Останні досить тяжко долають вищі та складніші маршрути. У них просто не вистачає сил. Необхідно робити ставку саме на розведення коней в Україні. Адже без них кінний спорт розвиватися не буде».
Сьогодні більшість підприємців, що займаються цим видом спорту, мають власні кінні заводи й самі забезпечують себе хорошими кіньми. Пан Олександр розповів, що утримувати коня коштує близько 200 доларів на місяць. Так, кінний спорт — це доволі дороге задоволення. Але, без сумніву, — задоволення!
