Кілька років тому їх уже передавали Єврейській громаді з Житомирського обласного державного архіву, але потім забрали назад. Друге вручення пройшло у квітні нинішнього року. І ось головний рабин Житомира і Західної України Шломо Вільгельм під молитви опустив у бетонний бункер 221 фрагмент священної книги, які сховані або загорнуті у поліетиленові мішки. За попередніми планами, після того, як до бункеру покладуть інші фрагменти, які передадуть громаді й які будуть непридатні для читання в синагогах, його заллють бетоном. За юдейськими канонами, повний сувій священної книги Тори, який представляє собою рукописне П’ятикнижжя Мойсея, виконане на спеціально обробленому і очищеному пергаменті, складається з 62—64 листів, накручених на два древка, і містить точно 304 805 літер без знаків пунктуації, глав і строф. Сувій вважається непридатним для читання, якщо до тексту додана хоча б одна літера або не вистачає хоча б однієї літери, чи навіть лише одна літера пошкоджена настільки, що її неможливо прочитати.
Під час урочистостей близько 50-ти членів єврейської громади співали веселі пісні та танцювали. Значення даної події, пояснив пан Шломо Вільгельм, в тому, що вона символізує існування у місті єврейської громади, яку понад 100 років назад (за часів Російської імперії. — В.К.) закрили. Поховання фрагментів Тори, із його слів, є символічним актом сіяння щасливого майбутнього цієї громади, яка, він впевнений, розвиватиметься. Для «Дня» він також сказав, що нині на теренах області і Західної України налічується 120 єврейських громад, для читання у синагогах їм потрібні так звані кошерні сувої Тори (наприклад, на три громади Житомира є тільки один такий сувій). В обласному держархіві зберігається ще близько 80-ти сувоїв, які є в кращому стані, ніж ті, що поховали, і очільники Єврейської громади сподіваються, що їх вдасться реставрувати до кошерного стану — тобто стану, який дозволяє його читати в синагогах. Оскільки ця робота надзвичайно копітка і відповідальна (нею займаються спеціальні переписувачі), на неї знадобиться багато зусиль, часу і коштів. Залишається сподіватися, що заховані зараз пергаментні фрагменти будуть збережені та надійно охоронятися, бо можуть знайтися любителі антикваріату, які зазіхнуть на святині, що їх із таким трудом повернули собі житомирські євреї.
