Високий ризик неповернення позичальниками боргів обумовлює також високу ціну кредитів та небажання банківських установ надавати довгострокові кредити. В структурі кредитів, наданих комерційними банками у 2001 році, тільки 21,7% припадало на довгострокові. Середньозважена процентна ставка по кредитах комерційних банків в останні роки значно перевищує ставки по депозитах, облікову ставку Національного банку України та рівень інфляції. Щоправда, як повідомив голова Нацбанку України Володимир Стельмах, з початку року кредити українських банків зросли на 30% (сума довгострокових кредитів склала понад 8,4 млрд. грн.), а середня «ціна» банківського кредиту знизилася до 19,74%.
Звичайно, деякі локальні зрушення мало впливають на загальний рівень кредитування, який не витримує порівнянь з міжнародним досвідом. Зокрема, І.Юшко порівняв стан кредитного ринку України з двома країнами, де населення та діючих банків значно менше, ніж у нас — Угорщиною та Естонією. Проте за сумою кредитних ресурсів в розрахунку на одного громадянина показники діаметрально протилежні — $125 в Україні проти $1430 в Угорщині та $1800 в Естонії. В Центральній Європі цей показник в середньому складає $3 тис. І це не єдине порівняння не на нашу користь. За даними Всесвітнього банку, у розвинених країнах в структурі джерел фінансування економіки обсяги довгострокових кредитів втричі перевищують обсяги власного капіталу компаній. Світова практика свідчить, що існує тісний зв’язок між рівнем економічного розвитку країни та обсягами внутрішнього кредитування її економіки. Зокрема показник, який відображає співвідношення обсягів кредитування банками та обсягом ВВП збільшується прямо пропорційно рівню розвитку країни. В країнах з низьким рівнем доходів він складає 25,1%, в країнах з рівнем доходів нижче середнього — 47,1%, в країнах з рівнем доходів вище середнього — 61,3%, в країнах з високим рівнем доходів — 108,2%. В Україні цей показник дорівнює 23,1%. Втім, одностайно запевнили міністр фінансів і голова НБУ, Україна в змозі досягти світових стандартів у розвитку свого кредитного ринку, оскільки має для цього чималі «внутрішні ресурси».
