Нова виставка «Покоління UsA», що відкрилася в «Пінчук-арт-центрі», є другою після великої експозиції, котрою Центр, власне, заявив про себе восени. Те відкриття було велелюдним і пафосним, відбулася навіть справжня пожежа, що в тому контексті виглядала як частина шоу. Цього разу обійшлося вже без інцидентів.
Нова виставка, як вже можна зрозуміти з назви, складається з творів молодих художників України та Сполучених Штатів Америки (відповідні скорочення — UA та USA), — переважно інсталяцій, змайстрованих авторами спеціально для вернісажу.
З українського боку в проекті приймають участь колишні учасники арт-групи «Р.Е.П.» (Революційний експериментальний простір), що заявила про себе на Майдані восени 2004-го, у розпал пам’ятних подій. Вони регулярно збурюють мистецьке середовище частими виставками, а також бешкетними акціями — наприклад, позаторішнім виходом 7 листопада на той-таки Майдан під час націоналістичного мітингу з альтернативними гаслами на кшталт «За мистецтво пику натовчемо!» і «Кожна людина — митець!» Зараз же одна з найактивніших «РЕП»-івок, Жанна Кадирова зробила з монтажної піни і кахлів масштабне відтворення зібганого кольорового фантика з-під цукерки.
Інші українські учасники вдаються до ще більш радикальних методів. Володимир Кузнєцов під враженням навчання на відділенні текстилю у Львівській академії декоративно-прикладного мистецтва, виставив перед входом в залу цілий автомобіль, старий червоний «Мерседес», «розстріляний» з перфоратора, причому зловісні дірки утворюють щось на кшталт традиційних національних орнаментів. Інший його твір зроблений у звичній техніці — нитками по тканині — проте, виглядає — нiби на білих простирадлах вишиті записи та малюнки зі сторінок щоденника. Херсонець Станіслав Волязловський лякає глядачів старими подушками, на яких намальовані людоноподібні монстри («Діфузія ідентичності»). Олександр Семенов у своїй композиції «Пляж» більш доброзичливий — на нейтральному річковому піску розміщає бутафорські кулясті міни з «ріжками», запускаючи до цього монотонне клацання чи то метронома, чи то годинника. Лада Наконечна і Ксенія Гнилицька пошили і вивісили велетенську краватку. Дуже запам’ятався відеофільм, зроблений спільно Миколою Рідним і Беллою Логачовою — про безпритульну жінку; режисери нічого не придумали, просто відзняли щоденне життя цієї по-своєму щасливої людини…
Зі списку американських учасників виставки можна зробити висновок, що заокеанські колеги й однолітки наших артистів набагато більше забалувані як увагою мас-медіа, так і виставками. Групи «Kozyndan» (Козі та Ден Кітченс — картини нагадують кадри з божевільних мультфільмів), Райян МакГіннес (абстрактно-наївні картини та спонтанне фотографування), Шепард Фейрі (дуже оригінально опрацьовує стилістику пропагандистського плакату), «FAILE» (Аїко Накагава, Патрік МакНіл та Патрік Міллер — екстремістський варіант поп-арту), колишня графітістка SWOON, що свої дивнуваті малюнки перенесла просто на стіни виставкової зали, та інші — мають десятки виставок по всьому світу. І це при тому, що наші «актуальщики» поступаються американцям хіба що за рівнем фінансування.
Отож, нашим молодим талантам лишається сподіватися на виставки, подібні до описуваної — бо то, здається, єдина нагода бути поміченими.
