Iронічна бравада з приводу власної прописки (кримський колгосп «Заповіт Леніна») визначного вітчизняного музиканта Енвера Ізмайлова чимало потішила публіку, якій пощастило позавчора побувати в київському клубі «Промзона» на його сольному виступі. Зазвичай клубні виступи відзначаються особливою камерністю, довірливою атмосферою; однак в «Промзоні» Енвер Ізмайлов, який тонко відчуває зал, виступав не як відомий музикант перед давніми друзями-прихильниками, а радше, як популяризатор джазу перед неофітами. Невипадково він включив в програму багато «ненапряжних» речей — легких попурі й музичних жартів. Але, як говориться, головне не «що», а «як». І неможливо не визнати, що власну тезу про те, що гітара — найбільший винахід проминаючого віку, багато більший, ніж атомна бомба, Енвер довів вичерпно. Бурхливе (правда, легко прогнозоване) захоплення публіки викликала музична присвята Енвера рідному колгоспу, коли його гітара «оспівала» миле селянському серцю дирчання тракторів (така музична загадка — «заведеться — не заведеться»), тужливу перекличку коров’ячого мукання з котячим нявканням, нав’язливе дзижчання комарів і не менш нав’язливі радіопозивні «гімну всіх пейзан» «Підмосковні вечори», що плавно переходять в несамовите «Ді-на-мо з Дніпра» і сирену швидкої допомоги, — переконують не тільки в тому, що гітара в руках майстра — інструмент невичерпних можливостей, але і в тому, що сільське життя так само далеке від ідилії, як словесні запевнення самого Енвера Ізмайлова, мовляв, «Колгосп — прекрасне місце для творчості» — від однозначного розуміння. Принаймні музикант на «батьківщину» навідується рідко, мабуть, не частіше, ніж в Київ. А оскільки навіть його клубний виступ — неабияка подія для прихильників, то стає зрозумілим радісний ентузіазм організаторів, що зазделегідь попередили шанувальників Енвера про його наступний виступ в «Промзоні» у вересні цього року.
