На виставці «Київ. Це було нещодавно» у приміщенні Укрінформ, київський фотограф Володимир Фалін зумів показати рідне місто так, щоб відвідувачі перемістилися і в просторі, і в часі, не залишаючи однієї зали.
Загало 60 світлин, переважно чорно-білих, знятих у період між 1970-ми і серединою 1990-х років показують місто з різних точок. Адже улюбленими місцями зйомки для фотографа досі залишаються верхні точки висоток, горища та слухові вікна.
Від підбірки світлин створилося враження, ніби автор спеціально вибрав ті знімки, на яких Київ минулого особливо яскраво контрастує з тим Києвом, який ми бачимо нині. Підсумок цього суперництва не на користь сьогоднішнього міста. Приклад цього — робота, на якій зображено вхід у двір з чудовою аркою на вулиці Городецького. У ній — ліпнина в стилі модерну. Як треба було любити своє місто, аби таку красу не виставляти на фасад, а заховати всередину, щоб додати їй елементу оригінальності, помістити там, де її бачитимуть лише деякі щасливці-перехожі і просто мешканці будинку. Сьогодні це архітектурне надбання справді бачать лише одиниці, адже затишний дворик зачинено на кодовий замок.
На очах Володимира Фаліна місто в деталях змінювалося не раз. Це ж можна бачити й на фото. Збільшилася кількість вагонів у потягах метро, змінювалися пам’ятники, готель «Москва» перейменували на «Україна»... З багатьма з таких змін у нього пов’язані цікаві спогади, якими він залюбки поділився з відвідувачами. Раніше на площі Льва Толстого була одна з улюблених лазень киян. Потім її знесли, а на цьому місці побудували банк. Після цього у фотографа виникла думка, що це каламбур. Адже змінилася лише одна літера, а суть залишилася тією ж. Просто раніше в цьому місці відмивалися люди, а тепер відмиватимуться гроші.
Є й такі світлини, що можуть здивувати. Коли дивишся очима фотографа з дзвіниці Софійського собору, незвичайними здаються щонайменше дві речі — велика кількість дерев і маленька — автівок. Розповідаючи історію цієї світлини, Володимир Фалін торкнувся теми екології і збереження історичних пам’яток. Певний час поблизу Софійської площі зупинялися екскурсійні автобуси. Але міська влада наполегливо намагалися перемістити їх в інше місце, тому що вихлопні гази негативно позначалися на стані фресок. Але якщо водії все ж таки приїжджали, їх просили вимкнути двигуни і не газувати. Сьогодні вихлопних газів значно більше, оскільки в рази збільшилася кількість автівок, тому проблема ця є актуальнішою, ніж на той час. Постає запитання, чому сьогодні так не дбають про стан Софійського собору?
Місто відходить, змінюється, а люди хочуть його запам’ятати таким, яким воно було, з шармом тих років і атмосферою неквапливості. 40 років у масштабі людського життя — багато, а в масштабі життя міста, такого, як Київ, дуже мало. Але й за цей час життя змінилося настільки, що стає страшно й цікаво, який вигляд матиме місто протягом наступних 40 років.
