Учора гостем редакції «Дня» був перший президент України, народний депутат Леонід Кравчук. Саме він в 1991 році разом з керівниками Росії і Білорусі підписав історичний документ в Біловезькій Пущі, який поставив крапку в існуванні тоталітарного режиму і став початком незалежної України. Він не шкодує про це, тому що не визнає існування «помилкових кроків в бік свободи і демократії». На думку Л. Кравчука, ці десять років — були часом експериментів влади з управління державою, в той час як, на відміну від Росії, в Україні «будь- які експерименти політично- державного характеру становлять загрозу незалежності». Найбільшою ж провиною — і своєю особистою, і влади в цілому Кравчук вважає те, що не вдалося «організувати життя на нових засадах».
Л. Кравчук не визнає «спільного поступу в Європу» — кожна країна, на його думку, «повинна йти сама своїм шляхом». Можливо, керуючись цим постулатом, Леонід Макарович не зовсім трагічно сприймає перемогу в Молдові на парламентських виборах комуністів. Він вірить, що в республіці є впливові сили, які не погодяться на радикальні кроки нової комуністичної влади. Народний депутат Кравчук, який свого часу зважився на цивілізований діалог між владою та опозиційним тоді Рухом, а потім — першим в СНД подав приклад цивілізованої зміни влади, переконаний, що саме влада повинна ініціювати діалог з опозицією. Опозиція ж, в свою чергу, має визначитись зі своїми поглядами. «Коли люди розмовляють — кулемети не стріляють», — зазначив перший президент. Владі потрібно визнати, вважає Кравчук, свої помилки, недосконалість своєї структури, проблеми зi свободою слова і з правами людини. І працювати над тим, щоб покращити ситуацію, «не навішуючи ярликів, не заплющуючи очей».
Інтерв’ю з Леонідом Кравчуком читайте в найближчих номерах «Дня»
