З віддаленого села приїхав на завод у Хмельницькому середніх літ чоловік, купив міні-косарку. Розраховуючись, розповів продавцям передісторію своєї покупки. Його дружина — на заробітках у Чехії. І то вона вказала чоловікові адресу виробника цієї техніки. Її чеський роботодавець косить траву механізованим способом. Запитала і встановила — у Хмельницькому цей мотоблок зроблено: у ВАТ «АК АДВІС» складають і відправляють за межі Батьківщини міні-техніку.
Що стосується «експорту» трудових ресурсів, то з цим у краї все гаразд. Усі «плани» перевиконуються. На жаль, навіть усезнаючі статистики не володіють цифрами з цього актуального питання. Натомість, вони інформують, що «в загальних обсягах зовнішньої торгівлі України частка Хмельницької області у 2003 році становила по експорту та імпорту 0,6%». Принаймні, додає завзяття та оптимізму той факт, що вивозять товари у 57 країн світу. То ж тут заробітчани можуть «відпочивати». На відміну від продавців краму, вони ще, мабуть, не напитали дорогу до Гвінеї, Об’єднаних Арабських Еміратів...
Безвідносно до питання про купівлю-продаж міні-косарки «у Хмельницькому через Чехію» до сусідньої із цим селом Денисівки Білогірського району їдуть та їдуть зарубіжні гості. Дозріває кмин. Дворічна рослина, насіння якої використовується у харчовій і парфумній промисловості. Денисівка — один-єдиний на весь край виробник кмину, котрий вгадав кон’юнктуру на світовому ринку і стає «монопольним» експортером. Заробляє валюту.
— Частка Російської федерації в експорті товарів у 2003 році була найбільшою — 32,8%, Німеччини — 16,7%, Нідерландів — 6%, США — 4%, Словаччини — 3,8%, — повідомили «Дню» в облуправліннi статистики. Що ж торік вивезли за межі Батькивщини? 1880,4 тонни яловичини, 238 тон масла вершкового, 1852 одиниці машин сільськогосподарського та садового призначення. Вивезли і сири, пшеницю, жито, ячмінь... На всі континенти — Європу, Азію, Африку, Америку. Всього — на 67,7 мільйона американських доларів.
Сусідня дружня Польща основним постачальником в область виробів із соломи, текстильних виробів, продуктів переробки плодів і овочів, від неї надійшла половина одержаної в області деревини.
Либонь, щось таки у краї лісів, полів, садів, городів не те й не зовсім так, якщо звідси — лісоматеріали, звідти — меблі, вироби із соломи, овочеві та фруктові консерви. Мало втіхи й зиску від того, що Хмельницький закидав шапками й дружню Німеччину. Вояки бундесверу марширують у картузах, панамах, шапках, зшитих в українському місті на т. зв. давальницьких умовах, тобто використовується дешева людська праця.
Цифри, звісно ж, містами і районами не правлять, одначе проливають світло на те, як управляють ними, населеними пунктами. У 2003 році найактивнішими учасниками зовнішньої торгівлі товарами були суб’єкти підприємницької діяльності Хмельницького (35,8% експорту і 61,2% імпорту) та Кам’янець-Подільського (25,9 % і 24,1% відповідно). Отож можна впевнено зробити висновок: Хмельницький, місто-базар, не шкодує сил і грошей для підтримки зарубіжного виробника, хоча, за визнанням знаючих людей, на ринках багато контрабандного краму.
Треба навчитись виробляти. Приїхав нещодавно з Києва до Хмельницького керівник консалтингової групи з виробничого менеджменту Сергій Корнєєв. Виступив у майже порожній залі. Мало хто виявляє жвавий інтерес до сучасних управлінських рішень. Навіщо, мовляв, думати, переживати, працювати, аби створювати прибуток, якщо він, купивши цукроварню за гріш, здасть у металобрухт дороге устаткування, покладе у кишеню мільйони і хижо дивитиметься довкола, де і що ще погано лежить?.. До речі, з аграрної області, досі невідомої копальнями металевих руд і ливарним виробництвом, у 2003 році вивезено за кордон 15848 тонн прокату чорних металів, 2446,9 тонни алюмінію необробленого. Буває, що місцевим правоохоронцям доводиться довго і, на жаль, далеко не завжди результативно шукати «шляхи повернення валюти із-за кордону у державу».
Голова обласного союзу промисловців і підприємців Іван Дунець розповідає:
— Завод у Хмельницькому вже років п’ять плідно співробітничає з відомим концерном у місті Гамбург. Відправляє свої вироби німцям. Коли раптом прибувають до Гамбурга представники китайських фірм — пропонують свої вироби, тільки на 40% дешевші. Як із ними конкурувати, якщо китайські урядовці підносять експортні можливості своїх підприємств? А тут метал дорогий, енергоресурс дорожчає...
Робоча сила була і залишається найдешевшим виробничим ресурсом в Україні. Цей живий ресурс нещадно експлуатується на місцях «iз метою підвищення конкурентноздатності наших товарів на зовнішньому ринку». У структурі затрат на виробництво частка «оплати» праці наймізерніша. Хоча й не рятує становище, якщо 54% підприємств — із категорії збиткових.
Виявляється, і сам цей, здавалося б, найдорожчий ресурс приймати жебрацьке становище не бажає. Активно виїжджає за кордони Батьківщини, з усіх сил за відповідну плату підвищує експортні можливості чужих підприємств.
Повернувся чоловік із заробітків у Португалії, купив високотехнологічну сівалку і над Дністром у Кам’янець-Подільському районі взявся вирощувати лікарські рослини. Він достеменно знає, що попит на плоди його наполегливої вдумливої праці буде. І знає, якими мають бути нові виробнича відносини. Людям потрібна мотивація до праці. Аби у структурі виробничих витрат частка оплати праці була не меншою від 25%. І ще знає, що треба витрачатися, інформаційними технологіями опанувати.
Не стоїть осторонь інформаційних технологій взагалі й процесу просування товарів і послуг на зовнішні ринки зокрема й місцева влада. «Експортні пропозиції підприємств краю розмістили у всесвітній павутинні,» — розповідав учасникам засідання трейд-клубу, дипломатам, які не так уже й давно побували у Хмельницькому, начальник головного управління економіки облдержадміністрації Микола Савюк.
Гості, запевняли, що самі у торговельних операціях участі не беруть — інформуватимуть у своїх країнах людей бізнесу про експортно- імпортні можливості краю. Хоча й вгадувалося з атмосфери зустрічі: в їхніх країнах зацiкавлені, передусім, продавати.
— Потрібна державна програма з підтримки вітчизняного експортера. Саме того, хто прагне йти на зовнішні ринки з високотехнологічними виробами, — вважає голова обласного союзу промисловців і підприємців Іван Дунець. Він не заперечує проти того, що така програма потрібна і на обласному рівні. Бо 0,6% області у загальних обсягах зовнішньоторговельних операцій країни — то майже нічого.
