Вперше в Україні маємо досить незвичну подію — концертний тур експериментальної електронної музики: в шести містах України в рамках проекту «SWІЖЕ» відбудуться виступи чотирьох шведських та чотирьох українських музикантів і композиторів.
При словосполученні «електронна музика» одразу виникає стійка асоціація: нічний клуб, потужні оглушливі динаміки, транс танцюючих, гуркіт ді- джейських басових «діжок» тощо. В учасників гастролей з усім цим спільне — хіба що мудроване електронне обладнання, за допомогою якого вони видобувають найрізноманітніші, найдивніші звуки. Якщо говорити спрощено, то клубна «електроніка» — виключно для ніг, в той час як експериментальна — для вух та голови. Саме шанувальники останньої і прийшли до невеличкої концертної зали Спілки композиторів. Аудиторія в мистецько-технічних дослідів виявилася достатньо чисельною, щоб утворити юрму ще на вулиці, перед дверима Спілки, також в коридорі перед залою і забити вщерть саму залу — стільці звідти просто винесли, тож молодь сиділа, а подекуди і лежала просто на підлозі.
І концерт, і весь тур є спільним заходом київського лейблу «Nexsound» та Шведського iнституту. Перший контакт між структурами відбувся на початку 2006 року, коли шведські артисти Андреас Тілліандер та Мікаел Ставостранд взяли участь у київському фестивалі «Деталі Звуку». Потім була двотижнева спільна робота українських та шведських музикантів у Стокгольмі у листопаді минулого року; результат тих студій було презентовано у Швеції на експериментальній сцені «Fylkingen». Тож «Україна:Швеція 4:4» явила собою логічне продовження вже налагодженої співпраці.
Учасники концерту представили майже всі сучасні напрямки експериментальної електронної музики, таких як академічна і поп-електроніка, електроакустичні імпровізації, ритмові та абстрактні форми, емібіент, нойс, аналогові дослідження та інші. Пари вечора склали Алла Загайкевич та Іда Люнден, Заволока та Андерс Даль, Котра (псевдокиянина Дмитра Федорченка) та Moljebka Pulse, Андрій Кириченко та Сара Люнден. Першими були Заволока і Даль.
Катерина Заволока — одне з найцікавіших імен вітчизняної електронної сцени. ЇЇ частіше можна побачити і почути за кордоном, аніж у нас; не так давно вона виборола нагороду на одному з престижних музичних фестивалів в Австрії. Їхня спільна з Андерсом Далем робота складалася з низки звукових пейзажів, сплетення складних ритмів і химерних акустичних образів. У свою чергу Котра та Moljebka Pulse зробили акцент на шумових ефектах, на жорстких ритмічних побудовах, більш близьких до ді-джейських експериментів зі здобутками психоделічного і арт-року.
Власне, до академічної музики безпосередній стосунок мав лише один дует — Алла Загайкевич й Іда Люнден. Іда Люнден за фахом — викладач фортепіано Вищої музичної школи при Гетеборзькому університеті, а також композиторка Королівської вищої музичної школи в Стокгольмі, спеціалізація — електронна музика. Зі свого боку, Загайкевич є досить відомим композитором в Україні і має масу опусів у більш традиційних варіантах, з класичними акустичними інструментами. І школа, і солідний досвід далися взнаки: виступ дуету Загайкевич — Іда Люнден був найбільш вишуканим саме композиційно. Особливо несподівано і яскраво прозвучали фрагменти українського фольклорного співу, поєднані з ламаними електронними абстракціями.
А завершення вечора вийшло досить легким. Сара Люнден, молодша сестра композиторки Іди Люнден, була на цій вечірці єдиним вокалістом. Тож її виступ iз Андрiем Кириченком вкладався, скоріше, в рамки поп-жанру. Але виглядало це все одно дещо сюреалістично. Андрiй забезпечував на своєму обладнанні химерний акомпанемент, в той час як Сара, одягнена в асексуальний помаранчевий костюм, практично не рухаючись, з відсутнім обличчям, дещо інфантильним, але рівним голосом співала монотонні куплети з приблизно такими рефренами: «не пам'ятаєш, коли ти погладив мене по голові?» Це трохи нагадувало аналогічні вокально- інструментальні сцени у фільмах Девіда Лінча, пропущені, однак, через комп'ютерно-синтезаторну м'ясорубку.
Загалом же, слід визнати, що саме в такому складі учасників тур «Україна: Швеція» можна вважати успішним. Представлені дійсно кілька абсолютно різних стилів електронної музики, є й елементи шоу, і навіть гендерна рівність витримана. Тобто є і що послухати, і на що подивитись. В даному випадку за українську аудиторію можна лише порадіти; лишається сподіватися, що такі копродукції стануть регулярними і діставатимуть як більше реклами, так і більш просторі й пристосовані приміщення.
