Після низки культурних акцій, що відбулися біля відомого особняка професора Сурукчі у Харкові, і численних публікацій, зокрема й на сайті «Дня» (див. матеріал «Мистецтво проти вандалізму...» у розділі «Суспільство») про жалюгідний стан пам’ятника архітектури, який на початку ХХ століття був творчим салоном, що вабив Шаляпіна і Вертинського, влада Харкова офіційно відреагували на те, що відбувається.
3 липня на сесії міськради Геннадій Кернес заявив у властивій йому манері, що рішення про знесення будівлі «у природі не існує і не існувало», а всі побоювання про те, що новий власник захоче знищити будинок, аби на його місці звести нову будівлю, мер назвав «чутками». «У місті Харкові дуже багато будівель сьогодні є приватною власністю, — повідомив Геннадій Кернес. — І господарі поступово оновлюють фасади. Новий власник будинку на Чубаря, 7 приведе цей пам’ятник архітектури в належний стан. Готується документація реабілітації пам’ятника архітектури». Проте ні термінів, у які будинок «реабілітовуватимуть», ні сум, які будуть на це витрачені, Геннадій Адольфович не назвав, адресувавши ці запитання власникові будинку.
Тим часом громадськість і творчу інтелігенцію хвилювало не так знесення особняка, як його «тихе» знищення — будинок настільки швидко почав занепадати, що цілком може завалитися сам найближчими роками. На жаль, у Харкові існує сумний досвід таких безповоротних «природних» руйнувань. Так само як і загадкових загорянь старих будинків, які потребують дуже великих витрат на відновлення. Проте зникнувши, навпаки, відкривають джерело отримання доходу — у вигляді землі для нового будівництва. «Ще кілька зим будинок може не пережити», — міркували ініціатори акції естетичного протесту, серед них журналіст і архітектор за фахом Євген Маслов. Нині з’явилася надія, що будинок все ж таки реконструюють, тому учасники акції зраділи відповіді влади на реакцію інтелігенції. Проте активісти все ж вирішили надіслати мерові звернення, яке за час протестів підписало понад 500 осіб. Громадські діячі планують контролювати реставраційні роботи і сподіваються, що зможуть залучити до них небайдужих фахівців.
Одним з радісних результатів акції естетичного опору стало те, що ідея порятунку особняка об’єднала кращі творчі сили Харкова — як зрілі, так і молоді. Загалом з 21 червня по 12 липня відбулося чотири акції-концерти, де виступали актори, співаки, музиканти, поети, вчені-історики, відбувалися виставки живопису та фоторобіт. Допомагали в організації також мешканці довколишніх будинків, які були раді безплатним концертам, — люди подавали зі своїх помешкань електродроти для світла і звуку, приносили воду. Творчий вечір 12 липня став завершальним на найближчий час, каже організатор культурного протесту вчений- краєзнавець Михайло Красиков. За його словами, вечори поновляться восени, коли вдасться отримати від власників будівлі конкретну інформацію про плани реставрації. «Добре, якщо будинок буде відреставровано. Але окрім цього хотілося б, аби в ньому було створено музей музичної культури і молодіжний творчий центр! — не бажає зупинятися на досягнутому один з організаторів, майбутній театральний режисер Андрій Кононенко, який створив громадську організацію для захисту будинку. — Я спілкуватимуся не лише з власниками — компанією «Тредстоун» — а й з інвесторами, які могли б допомогти в організації центру мистецтв. Навряд чи ми зможемо їх комерційно зацікавити, але, ймовірно, зможемо зацікавити культурно».
