Учора НКРЕ збільшила граничний рівень ціни на природний газ для промислових і прирівняних до них споживачів, а також для бюджетних організацій. Замість 3382 гривень газ для них коштуватиме 3509 гривень за тисячу кубометрів (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки, тарифу на транспортування й постачання). Підставою для цього рішення став прогнозний рівень газових цін на перший квартал 2012 року (416 дол. за тисячу кубометрів). Через якийсь час підвищення вартості газу конвертується в ціни на хліб, молоко, м’ясо й так далі, включаючи вітчизняні промислові товари.
На жаль, того ж таки дня до України надійшли й інші не дуже радісні вісті. Туреччина видала дозвіл на будівництво газопроводу «Південний потік» в обхід України. «Дозвіл на будівництво, отриманий від Туреччини, — найсерйозніше підтвердження того, що проект буде збудовано суворо відповідно до графіка — а саме до кінця 2015 року», — тріумфально повідомив глава «Газпрому» Олексій Міллер.
Російський прем’єр Володимир Путін явно радий цьому турецькому дарунку, що з’явився майже одразу після того, як дві країни домовилися про умови довгострокових постачань російського газу до Високої Порти (до 2021 та до 2025 років) і про збільшення їх на два мільярди кубометрів. (Можна передбачити, що Росія таким чином просто купила турецьке сприяння «Південному потоку», погодившись на прийнятну ціну). І тепер Володимир Володимирович, усупереч будь-якій логіці й навіть у дещо знущальній манері, повідомляє, що розраховує на позитивну реакцію України на це рішення Туреччини: «Думаю, він (Київ) поставиться до цього позитивно».
Цікаво простежити, як «доброзичливо» вібрувала російська позиція в полі напруги між «Південним потоком» та інтересами України. Ще кілька днів тому глава «Газпрому» Олексій Міллер, коментуючи перспективи проекту «Південний потік» у контексті переговорів у газовій сфері з Україною, казав: «Південний потік завжди був прив’язаний до України».
Учорашній день розпочався з протилежного твердження. Глава «Газпром експорту», заступник голови правління «Газпрому» Олександр Медведєв заявив, що «Південний потік» буде реалізовано незалежно від підсумків переговорів з Україною щодо спільного володіння або управління її газотранспортною системою. При цьому друга особа «Газпрому» просто сховалася за інтереси Європи: «ЄС потребує додаткового імпорту 250 мільярдів кубометрів. Якщо навіть буде збудовано «Північний потік» і «Південний потік», Nabucco та ЗПГ (термінали зрідженого природного газу), все одно близько 15—20 мільярдів кубометрів газу додаткових постачань бракуватиме».
Але вже через кілька годин, щойно від Туреччини було отримано «дозвільну» ноту МЗС, шеф «Газпрому» «виправив» свого високопоставленого співробітника. За словами Міллера, параметри проекту «Південний потік» тепер іще більше залежать від переговорної позиції з Україною.
Тим часом, позиції України на переговорах з Москвою щодо газу відучора, схоже, виглядають досить блідо. Після завершення будівництва російських обхідних газопроводів (їхні проектні потужності «Північний» — 55 млрд кубометрів і «Південний» — 63 млрд кубометрів дорівнюють обсягу транспортування російського газу до Європи через українську ГТС) український газовий транзит ставиться під питання й залежатиме виключно від додаткових потреб Європи в газі, яких може й не бути.
Альтернативну думку з цього приводу висловив експерт «Дня» Олександр Нарбут. Він не довіряє заявам Росії про дозвіл Туреччини на будівництво в її водах «Південного потоку», оскільки Туреччина, на його думку, не розмінюватиме свій транзитний потенціал на можливі російські поступки в ціні газу. Нарбут вважає, що подібний дозвіл міг би бути оформлений лише міжурядовою угодою. А оголошене сьогодні — це всього лише фантом, який, як упевнений Нарбут, використає пан Бойко, щоб переконати український уряд в безальтернативності здачі української газотранспортної системи в обмін на газову знижку з боку Росії. Нарбут вважає, що «Міллер був реалістичнішим, коли заявляв, що Росія може переглянути своє ставлення до «Південного потоку», якщо Україна буде поступливішою». «Це було на рідкість реалістичне посилання, що не властиво цьому панові, — продовжує експерт, — який традиційно бачить свою силу в політичних заявах. Я вважаю, що «Південний потік» — це фантомний проект, і таким його можна вважати й надалі».
