Сьогодні у місті свято. У концертному залі обласного філармонійного центру відбудеться ювілейний вечір знаного в Україні та закордоном колективу — Чернігівський оркестр «Філармонія» відзначає своє десятиліття. З художнім керівником симфонічного оркестру «Філармонія» Миколою Сукачем ми говорили за день до події. Маестро був утомлений — напередодні музиканти відіграли концерт у рідних стінах. Раз по раз нашу розмову переривали напади кашлю — осіння застуда наздогнала диригента. Та, незважаючи на це, Микола Сукач запевнив, що святкові концерти у Чернігові та Києві ( у колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України) відбудуться за будь-яких обставин.
— Пане Миколо, що «Філармонія» підготувала до своєї ювілейної програми?
— Ми зіграємо два концерти: спочатку в рідному місті Чернігові, а 29 жовтня у столиці. Вперше прозвучить Перший фортепіанний концерт П .Чайковського для двох фортепіано з оркестром. Соло виконають відомі піаністи Вадим Руденко та Олег Полянський. Також у програмі прозвучать «Симфонічні танці» С. Рахманінова та симфонія С. Борткевича «Моя Батьківщина».
— Свого часу ви разом із «Філармонією» відкрили для України спадщину Сергія Борткевича — забутого композитора. Знаю, що готуєте книгу про життя і творчість Борткевича.
— Наш оркестр приймає участь у програмі Миколи Сука «Маловідомі твори та композитори», яка повертає в Україну твори та імена забутих композиторів — Г. Гетц, Ф. Райніке, В. Д’енді, В. Плейеля, Шарвенки та інших. Саме з цього проекту відбулося повернення імені та спадщини Сергія Борткевича (1877 р., Харків — 1952 р., Відень), забутого композитора з політичних причин. Жодного твору його в колишньому СРСР не було надруковано, а в Україні навіть його ім’я було невідоме. Разом із шанувальниками української класичної музики Багваном Тадані (Канада), Малкомом Баламом (Велика Британія), Ваутером Калканом (Нідерланди) розшукав і виконав із симфонічним оркестром «Філармонія» усі симфонічні твори композитора: дві симфонії, балет «Тисяча і одна ніч», три концерти для фортепіано з оркестром, скрипковий концерт (перший український), концерт для віолончелі (перший український), увертюру до казкової опери, «Австрійську», «Югославську» сюїти, «Російську рапсодію» для фортепіано з оркестром, «Російські танці», симфонічну поему «Отелло». Таким чином творчість Сергія Борткевича нині зайняла чильне місце в українській класичній музиці. Всі твори композитора були виконані нашим оркестром вперше в Україні. Я вважаю, що життя Борткевича заслуговує на окреме дослідження, а тому вирішив взятися до літературної роботи, аби розповісти про цього видатного харків’янина, який був змушений більшу частину свого життя працювати за межами Батьківщини. Нині ця робота наближається до завершення.
— У Чернігові немає консерваторії, яка би готувала музикантів високого професійного рівня. Як ви наважилися на створення симфонічного оркестру в обласному місті?
— Створення у Чернігові симфонічного оркестру стало ознакою відродження духовності в Україні. Адже за радянських часів чернігівці могли розраховувати тільки на камерний оркестр — бракувало чисельності населення. Актом створення симфонічного оркестру на базі камерного оркестру обласної філармонії обласна державна адміністрація поновила історичну справедливість — до 1917 р. Чернігів мав прекрасний симфонічний оркестр, відбувалися концерти Музичного товариства, ставились опери... Символічно що перший виступ оркестру «Філармонія», що в перекладі з грецької «любов до гармонії», відбувся у 1999-му на звітному концерті Чернігівщини в палаці «Україна» і був високо оцінений фахівцями як професійний.
Натхненна праця оркестру, підтримка і любов слухачів, привели до ідеї проведення в м. Чернігові постійного Міжнародного фестивалю класичної музики, і в 2001 році було проведено перший фестиваль, який отримав назву «Лютневі музичні вечори». Першими учасниками фестивалю стали: піаніст Вадим Руденко, скрипаль Віктор Абрамян, стипендіати благодійного фонду Володимира Співакова, за підтримки Міжнародного благодійного фонду конкурсу пам’яті Володимира Горовиця. Пізніше фестиваль отримав назву «Сіверські музичні вечори» і став значною подією в культурному житті України...
Хоча у нашому місті немає консерваторії та тут є давні музичні традиції, а багаторічне викладання в музичному училищі ім. Ревуцького дало мені впевненість, що у нашому місті достатньо професійних виконавців. Так, у радянські часи, за кількістю населення Чернігів, не міг претендувати на симфонічний оркестр, а лише на камерний. Мій намір вийти за межі старого (радянського) підходу до організації музичних колективів підтримали тодішні керівники — начальник обласного управління культури Олег Васюта й голова обласної держадміністрації Петро Шаповал. А до мого шістдесятиріччя, три роки тому, навіть дали додатково 15 ставок для «Філармонії». Хоча в такому колективі має бути 80 виконавців, у нас їх сьогодні лише 65. Дехто з наших музикантів отримує вищу музичну освіту заочно. Окрім того, ми залучаємо до роботи в «Філармонії» і обдарованих учнів музичної школи.
— До ювілею колективу чим потішила вас влада?
— На жаль, цього разу ми залишилися поза увагою. Сьогодні місцеві керівники переймаються розширенням капели бандуристів та народного хору — і це добре, але погано, що для нашого оркестру у них не знайшлося нічого. І це при тому, що ми гідно представляємо Чернігівщину на світових музичних фестивалях. Симфонічний оркестр «Філармонія» приділяє постійну увагу пропаганді української класичної музики виконуючи твори М.Лисенка, С.Борткевича, Д.Клебанова, М.Скорика, І.Карабиця, Є.Станковича та багатьох інших.
— Окрім оркестру, з вашої ініціативи, у місті з’явився фестиваль симфонічної музики «Сіверські музичні вечори». Вже відома програма наступного фестивалю?
— На фестивалі, який відбудеться у березні 2010 року, до нашого міста приїдуть три зірки світового масштабу. Це піаніст Вадим Руденко, який протягом двох вечорів зіграє п’ять концертів Сергія Рахманінова. У виконанні віолончеліста Олександра Князєва чернігівці почують Шумана та Дворжака. А російський піаніст Микола Луганський гратиме 3-й концерт Бетховена.
