Учора Президент України Віктор Янукович прийняв відставку міністра фінансів Федора Ярошенка і блискавично швидко підписав наказ про призначення новим главою Мінфіну голову СБУ Валерія Хорошковського.
Глава уряду Микола Азаров, який, як відомо, неодноразово захищав Ярошенка, поки відмовився коментувати відставку міністра фінансів, пообіцявши дати зробити це завтра на підсумковій прес-конференції. Експерти прогнозують: Азаров може вже в п’ятницю здійснити демарш і піти у відставку. Адже Ярошенко фактично був останнім зі «своїх» людей для Азарова в Кабміні. Крім того, без «лояльного» міністра фінансів прем’єр-міністр в уряді — як «весільний генерал». Тож, можливо, Валерій Іванович, зайшовши у Кабмін через крісло міністра фінансів, незабаром сяде і в центр столу — на місце глави уряду.
Володимир ФЕСЕНКО, політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Враховуючи те, що Ярошенко був людиною Азарова, й він боровся за Ярошенка, вірогідність відставки самого Миколи Яновича існує, і вона велика. Але це вже радше його особисте питання. Він сам для себе має вирішити: чи зробить він демарш і піде у відставку, чи допрацює ще деякий час. Це може бути декілька місяців до планової реконструкції уряду, яка може відбутися навесні. Або він може вирішити пропрацювати аж до кінця року. І вже після парламентських виборів, коли відбудеться системна реконструкція уряду, піти.
Є дві причини відставки Ярошенка. Перша — конфліктна ситуація навколо державного бюджету на 2012 рік, яка перейшла у публічну площину.
Гостра критика бюджету, особливо зі сторони першого заступника глави Адміністрації Президента Ірини Акімової, лунала й наприкінці минулого року, й уже на початку 2012-го на засіданні Комітету з економічних реформ. Цей конфлікт став свого роду спусковим гачком. Але, звичайно, є і друга причина, й вона більш системна, — це боротьба за контроль над державними фінансами та бюджетною політикою.
Відомо, що атаки на самого Ярошенка й на посаду, яку він обіймав, були вже минулого року. І претенденти на крісло глави Мінфіну були з різних бізнес-політичних груп, зокрема, називали кандидатуру Хорошковського. Однак, враховуючи останні тенденції посилення позицій нової бізнес-політичної групи, яку називають «сім’я», найбільш ймовірним називали призначення першого заступника Арбузова Юрія Колобова.
Утім, наказ Януковича про призначення міністром фінансів Валерія Хорошковського показав, що все-таки не завжди віддаються серйозні посади представникам, близьким до родини. Однак тут важливо зауважити, що таке швидке призначення свідчить про те, що питання було вирішене ще до відставки Ярошенка. В інакших випадках, коли нема готового рішення, Янукович бере паузу. А тут перш було вирішено хто стане міністром фінансів, а потім відбулося звільнення. Швидше за все, Хорошковський і його союзники знайшли серйозні бізнес-аргументи наповнення державної скарбниці. І, можливо, саме це в тандемі з відомим впливом цієї групи стало вирішальним. Можливо, проти кандидатури Колобова зіграло те, що все-таки він ще не має достатнього досвіду, а на носу вибори і треба, щоб бюджет був готовий до цих виборів.
Азарову буде тяжко працювати з міністром фінансів Хорошковським. Тому питання, чи залишиться Микола Янович на посаді і як довго він там ще пропрацює, стають все більш актуальними.
Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ, екс-міністр економіки України:
— Справді, сьогодні роботу Міністерства фінансів важко назвати продуктивною. Інвестиції в економіку не збільшуються. Боргові зобов’язання уряду перед бюджетною сферою, експортерами не виконують. Дефіцит кредитних ресурсів у реальній економіці зростає. Резерви НБУ стрімко скорочуються. Платіжний баланс є дефіцитним. Державні облігації як внутрішніх, так і зовнішніх запозичень не продаються, ринок їх фактично не сприймає. Тому фінансування дефіциту державного бюджету на 2012 рік сьогодні під великою загрозою. Одним словом, накопичилося дуже багато проблем, які свідчать, що ми опинились на порозі фінансової кризи.
Однак не можна звинувачувати в цьому лише Мінфін. Це результати урядової, більше того, владної політики України, а не помилок Міністерства фінансів і Ярошенка зокрема. Концентрація і централізація фінансових ресурсів суспільства в руках уряду та державних банків, вилучення кредитних ресурсів у комерційних установах на користь фінансування проектів уряду, підтримка імпорту і разом з тим невиконання зобов’язань перед експортерами — усе це приносило і приносить шкоду українській економіці. Але все це — пріоритети уряду. Після звільнення Ярошенка жодного поліпшення у сфері державних фінансів не буде. Потрібно змінювати урядові пріоритети, а не одну людину.
