У передвиборчій лихоманці деякі кандидати в президенти розповідають українцям, що кредит МВФ — це не настільки вже важливо й зовсім не корисно. І дійсно, боргові зобов’язання країни останнім часом зашкалюють. А ми все просимо й просимо. Але що робити, якщо соціальні стандарти мають постійну тенденцію до зростання, а економіка все ще, хай і не так стрімко як раніше, але падає? Тим часом «гроші, — учить нас прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, — які сьогодні кожна країна бере в МВФ, бере їх лише з однієї причини — це найдешевші і найдовгостроковіші гроші, які тільки є». Отже, відмовлятися не просто нерозумно, але й злочинно. У цьому з прем’єром у нинішній ситуації можна погодитися, хоча залишається ще і зовсім не маловажливе питання про те, а як же ми цими «дарунками» на поворотній основі розпорядимося. Але давайте не будемо «поперед батька».
Усезнаюча «Нью-Йорк Таймс» у п’ятницю повідомила, що Міжнародний валютний фонд вирішив відмовити Україні у виділенні четвертого траншу кредиту stand by (3,5 млрд.дол.). Про це виданню розповів офіційний представник МВФ. На його думку, пауза у співробітництві триватиме до завершення президентських виборів в Україні через зростаюче невдоволення МВФ неспроможністю українських політиків узяти під контроль бюджет. Разом із тим джерело повідомило про готовність Фонду відновити програму stand by в будь-який момент, коли основні політичні гравці України досягнуть консенсусу.
Таким чином, ми, нарешті, дізналися, що місія віце-прем’єра Григорія Немирі до Вашингтона, куди він літав, аби вмовити МВФ змінити гнів на милість і виділити Україні черговий, листопадовий транш, зазнала невдачі. Сам же Немиря, як і раніше, намагається запевнити українців у тому, що шанси отримати настільки необхідний транш до кінця 2009 року залишаються. За його словами, уряд і Нацбанк передали Фонду погоджений проект меморандуму, сподіваючись, що МВФ не вимагатиме під цим офіційним документом ще й підпису Президента, якого віце-прем’єр безпосередньо звинуватив у цій невдачі. «Рішення Президента про підписання закону про мінімальні стандарти, — розповідав журналістам Немиря, — фактично виключило його з ряду учасників цього процесу». Голова Нацбанку Володимир Стельмах, на відміну від Президента, виявився досить гнучким політиком, і, як повідомив заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов, поставив під листом до МВФ свій підпис, заручившись в обмін на це обіцянкою прем’єр-міністра Юлії Тимошенко відмовитися від поквартальної «виїмки» до бюджету доходів українського центробанку. Але обіцяти — не значить одружитися. Тим паче, що відмова МВФ від траншу спричинить і зрив фінансової допомоги Євросоюзу (610 млн. євро), яку Тимошенко просила в Бонні в німецького канцлера Ангели Меркель. Бюджетна ситуація в Україні стане ще загрозливішою.
Для Тимошенко це зовсім не таємниця. Але її завдання на нинішньому етапі — здобувати електоральні дивіденди з найнесприятливіших новин. І в четвер на одному з телеканалів вона повідомляє, що у зв’язку з бюджетними труднощами, викликаними кризою, їй доводиться вибирати між поверненням ПДВ і зарплатами бюджетникам, пенсіями. Вона, звичайно, вибирає пенсії і викликає цим оплески. «З бізнесом ми розрахуємося, як тільки ситуація з кризою стабілізується», — обіцяє прем’єр.
Утім, вона, схоже, дійсно збирається використовувати потужність і авторитет, яких набув бізнес у сучасній Україні. Так само як і незадоволеність ним, особливо його олігархічним сектором, у широких верствах... І тут її несподівано і нестандартно підтримав давній симпатик — Борис Березовський. Він поширив звернення «До олігархів і всього багатого стану: вибір України залежить від вас». У нім звучить, здавалося б, парадоксальний заклик допомогти народу України зробити правильний вибір. «Вибирайте Ющенка», — рекомендує всесвітньо відомий БАБ. «Панове Ахметов, Пінчук, Коломойський та іже з ними: ваша колосальна потужність передбачає величезну відповідальність і за свої сім’ї, і за суспільство», — стверджує опальний російський олігарх. Ющенко, на його думку, «єдиний гарант того, що не буде нового переділу... що ви збережете й примножите свої капітали». Деякі експерти вже висловлюють думку, що своїм зверненням БАБ зробив Ющенку ведмедячу послугу. Чи можна з цим погодитися? І так, і ні. Бо Березовський зовсім не дурень. Він не може не розуміти, що таким зверненням на справді б’є по іміджу Президента, фактично зводить його до нуля. Не задаватимемо риторичне запитання «кому це вигідно?». Натомість наведемо уривки з одного з інтерв’ю Березовського: «Вона — реальний прояв волі. Я уважно стежу за її трансформацією і бачу: Юлія Володимирівна дуже росте. Вважаю, що в Україні немає жодного політика, якого можна порівняти з нею (не те що краще, а порівнянного!)».
