На київській вулиці Кутузова, де розміщується ФДМУ, повна зміна влади. У вівторок, на першій, після призначення главою Фонду, прес-конференції, Валентина Семенюк розповіла про те, що всі її заступники, а також начальники департаментів без усякого примусу, а виходячи лише з її рекомендацій, «власноручно» написали заяви про звільнення.
Тим часом сама Валентина Петрівна не поспішає складати з себе обов’язків народного депутата й голови спеціальної контрольної комісії з приватизації. Відповідаючи на відповідне запитання «Дня», вона пояснила, що чинить так лише тому, що їй потрібно довести до кінця розпочату в парламенті справу — домогтися прийняття поданих нею, а також Фондом законопроектів. Не відмовиться Семенюк і від членства в Соцпартії, оскільки, за її словами, законодавство до цього не зобов’язує.
Як же в цьому випадкові вирішуватиметься суперечність між партійною переконаністю, згідно з якою приватизація, м’яко кажучи, не дуже вітається, й службовими обов’язками, в яких чи не головним є наповнення бюджету за рахунок цієї самої приватизації? Учора головний приватизатор країни, що віддає перевагу тому, щоб «не різати курей, які несуть золоті яйця» дала на це запитання непряму відповідь. Вона полягає в тому, що, на її думку, «Укртелеком», продажна вартість якого входила у встановлений для Фонду згідно з бюджетом обсяг продажу держмайна, скоріше за все не виставлятиметься. На користь цього свідчить ініційований Кабміном законопроект про заборону його приватизації. І глава ФДМУ вже висловила урядові свою думку — скоріше за все, вона не заперечує. А чим же тоді наповнювати бюджет? Семенюк вважає, що недоотримані телекомівські мільярди можна буде не лише відшкодувати, але й перекрити. Для цього пропонується декілька шляхів, причому головний із них аж ніяк не повторний продаж реприватизованих об’єктів. Фінансовий план ФДМУ орієнтований в основному на поліпшення роботи державних підприємств: зростання їхнього прибутку, 50% якого тепер, як відомо, спрямовуватиметься до бюджету, а також на дивіденди, належні державі відповідно до її корпоративних прав. Не менш важливим, за оцінкою Семенюк, є і таке джерело наповнення бюджету, як плата за оренду держмайна. При цьому «перекривати» свої плани глава Фонду збирається в основному за рахунок стягнення старих недоплат — і за орендною платнею, і за дивідендами.
Природно, керованому соціалістом Фондові держмайна не чужа тема націоналізації, але, до честі Семенюк, вона про це не стала говорити, зазначивши, що ще абсолютно не ясно, в якому вигляді буде ухвалено відповідний закон, що перебуває на розгляді Верховної Ради. У той же час глава Фонду, відповідаючи на запитання журналістів, не змогла обійти тему реприватизації і, одночасно, інвестиційного клімату. Короткий висновок: одне другому не заважає.
Відповідаючи на запитання «Дня» та інших видань про те, що більше впливає на інвестиційний імідж України: заяви власників, які можуть позбутися своїх непрозоро отриманих прав, чи державних діячів, вона спрямувала вогонь критики на олігархів і назвала їхні заяви «криком». Що стосується кількісних різночитань в заявах урядовців найвищого рангу, то їм уперше було дано виразне пояснення. Виявляється, вся річ у тім, як рахувати. Адже в розпал приватизації було модно дробити цілісні майнові комплекси. Тому, коли йшлося про тисячі, то, на думку Семенюк, це були просто цехи. А коли називалися менші цифри, то це — підприємства.
Але повернімося до реприватизації. Глава Фонду вважає, що коли немає відповідного закону, який, на її думку, все ж таки потрібен («ну нехай собі лежить на полиці»), «єдиним інструментом» ФДМУ в справі реприватизації залишається контроль за виконанням інвестиційних зобов’язань, прийнятих інвесторами в ході приватизації державних об’єктів. Семенюк відмовилася оголосити список підприємств, яким загрожує покарання за невиконання зобов’язань, як і назвати ті, що підуть на приватизацію. Щоправда, в це питання вона все ж таки внесла певну ясність, уточнивши, що продаватимуться підприємства, які держава «не може підняти». При цьому вона підкреслила, що такі підприємства пропонуватимуться на продаж «з жорстокими інвестиційними зобов’язаннями», зокрема, однією з основних буде вимога про збереження й збільшення робочих місць.
Першим було «покарано» Запорізький алюмінієвий завод (ЗАлК). Господарський суд Києва прийняв ухвалу про розірвання договору купівлі-продажу на придбання російським ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» 68,01% акцій цього підприємства — єдиного в Україні виробника первинного алюмінію. «Є ухвала щодо Запорізького алюмінієвого комбінату — повернути в держвласність», — не без задоволення повідомила глава Фонду. За її словами, залишилося лише уточнити «необхідну юридичну тонкість», тобто як саме цей пакет буде передано державі. Щоправда, «тонкощі» можуть виявитися складними на розрив, оскільки нещодавно повідомлялося, що згаданий пакет акцій придбала Сибірсько-Уральська алюмінієва компанія (СУАЛ, РФ), що входить до числа 10 найбільших алюмінієвих компаній світу.
Цікавий підхід було продемонстровано главою Фонду і щодо фішки процесу реприватизації — «Криворіжсталі». У разі прийняття судом ухвали про незаконність приватизації цього підприємства і повернення акцій у держвласність, як вважає Семенюк, iз суми, яку буде повернуто покупцеві, потрібно відняти втрати держави та різних галузей від цього продажу. «Потрібно враховувати як втрати з боку держави, так і реальні кошти, які надійшли до бюджету», — сказала вона і послалася на те, що після приватизації «Криворіжсталі» відпускна ціна за одну тонну металу виросла на 950 грн. Проте пообіцявши, що зробить усе, щоб якомога швидше повернути підприємство в держвласність, Семенюк зробила застереження щодо того, що спочатку потрібно повернути, а вже потім будемо думати, що з ним робити.
Дещо складнiшим є для Фонду завдання повернення в держвласність підприємств «Укррудпрому», власники яких вжили зараз певних превентивних заходів для того, щоб не допустити реприватизації. Фонд держмайна, за словами Семенюк, яка ще влітку минулого року подала позов про незаконність приватизації «Укррудпрому», не має механізму, за допомогою якого можна було б впливати на проведення додаткових емісій акцій на цих підприємствах. «Зараз такого механізму немає», — нежорстко констатувала голова ФДМУ й повідомила, що може лише звернутися до Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку з проханням вивчити ухвали цих підприємств про проведення додаткових емісій.
Тим часом, як вважає директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександр Рябченко, держава повинна негайно зупинити проведення додаткових емісій акцій на підприємствах «Укррудпрому».
