Є жінки в українській землі, які своєю статурою, вродою, силою ліричного характеру уособлюють образ України. А коли це знана актриса, вона стає «обличчям» своєї Батьківщини. Така Лариса Кадирова, народна артистка, відомий театральний діяч. Днями вона відсвяткувала свій ювілей. Але ця жінка не має віку.
Кадирова-актриса належить до рідкісного акторського типу — вона актриса СТИЛЮ. За власною особистістю вона ближче до «срібного» віку, рубежу XIX—XX століть, до стилю сецесії. Така ж гнучка, витончена, парадоксальна й мінлива. Недарма їй так до лиця довгі вільні сукні, ракурс напівоберта й героїні Винниченка, Лесі Українки, Ібсена, Цвейга. А у Федрі вона по-античному крупна в барвах, цілісна, велична. У «Випромінюванні батьківства» К.Войтили (папи Римського) це пра-жінка, вічна мати, сама жіноча природа.
На сцені Кадирова втілює класичну українську ментальність — зовнішній тип чорноброво-чорноокої високочолої красуні, шалений притлумлений темперамент, модуляційна співучість голосу, пластична виразність рук і всього гнучкого тіла. І поєднує це з вишуканим інтелектом, гострою думкою, витонченістю й різноманітністю емоційних реакцій.
Якщо вірити в реінкарнацію, переселення душ в нові особистості, то варто припустити, що Лариса Миколаївна є уособленням своєї славетної попередниці, образу й символу України — Марії Костянтинівни Заньковецької. Недарма так успішно зіграла Кадирова Заньковецьку в п’єсі І.Рябокляча у виставі Львівського театру ім. М.Заньковецької, в акторській студії якого вона й стала актрисою. Кадирова — перший лауреат премії ім. М.Заньковецької, а закінчуючи заочно театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого, блискуче захистила дипломну роботу на тему «Моя Заньковецька».
Лариса Миколаївна знімається в кіно, виступає по радіо, організовує театральні проекти, в яких діє як продюсер, актриса, читець, костюмер і все інше. Незабутні її поетичні вечори, присвячені творчості українських поетів від давнини до сучасності. Вона прекрасний педагог, організатор і ведуча творчих зустрічей. Двигунчик різних театральних фестивалів, конкурсів, мистецьких акцій. Все це збагачує духовне життя України, але в тій прекрасній колотнечі ми скучаємо за видатною актрисою великих ролей. Останнім часом вона явно недостатньо запитана франківською сценою, а маленький театр-салон «Сузір’я» — невелика втіха для таланту такого масштабу. Про Кадирову хочеться говорити віршами. Нехай вони недолугі, зате щирі:
Є слабкість в ній і сила,
Є розум і вітрила.
Пливе вона сміливо —
Назустріч сонцю лине.
Краса її не в’яне.
В ній forte, а не ріano!
