Те, що фотографії як мистецтву притаманні певні загадковість і навіть магія, є загальновідомим фактом. А ось те, що сам процес фотографування може сам по собі бути видовищним і захоплюючим, і навіть включати в себе додаткові соціальні й культурні «послання» — то, швидше, тенденція останніх років — варто лише згадати скандального Спенсера Туніка, який збирає на свої фотосесії сотні оголених людей.
У польського фотохудожника Міколая Ґринберґа підхід абсолютно інший, зовсім не радикальний, але незрівнянно естетичніший. Останні два роки він просто їздить із міста до міста, з країни в країну й фотографує жінок. Проект так і називається — «Багато жінок». Розпочався він від серії знімків знайомих жінок фотографа, виконаних у Варшаві. Виставка «Багато жінок — Варшава» відбулася на Центральному залізничному вокзалі у Ріо-де-Жанейро, частиною презентації була тимчасова фотостудія, куди Ґринберґ запрошував жінок, які проходили залою вокзалу. Бразильські пані стали героїнями наступного фотоциклу «Багато жінок — Ріо», що цілком відрізнявся від польської експозиції, оскільки мав у собі вже певний елемент імпровізації, вистави. Міколай Ґринберґ, до речі, за освітою психолог, так охарактеризував те, що відбулося: «Ми на якусь мить стали учасниками складної психологічної ситуації, фотографія тут була лише претекстом. А портрети, там виконані, стали документацією наших (спільних) емоцій: ніяковості, нерішучості, радості, кокетства... а насправді, універсальних почуттів, які переживаємо всі ми».
Далі в маршруті Ґринберґа — Тель-Авів, Мехіко, Ліма, Нью-Йорк і Пномпень. А його останньою зупинкою в Європі в цих мандрах після Варшави й Ріо минулої неділі став сквер довкола пам’ятника гетьману Сагайдачному на Контрактовій площі в Києві. Тут важливо підкреслити — незвичний стиль роботи не є лише жестом заради привернення уваги — адже Міколай Ґринберґ давно вже досяг визнання в професійному середовищі. Фотографією він займається з 18 років. Уже десять років має власну майстерню в одному з районів Варшави, брав участь у багатьох групових та конкурсних виставках, має в доробку чисельні персональні виставки в Польщі й за кордоном, є лауреатом багатьох нагород і відзнак, щороку видає авторські календарі. 2001 року фотографія Ґринберґа (єдиного з поляків) була опублікована в альбомі MILK, присвяченому ситуації людини в сучасному світі.
Те, що відбувалося на Контрактовій, нагадувало суміш знімального кіномайданчика та театрального кону. Довкола пам’ятника на спеціальних штативах експонувались — тріпотіли на вітру — попередні фото з варшавського циклу, надруковані на білій тканині. Манера виконання, так би мовити, ретроспективна — світлини, тоновані під старовину, під початок минулого століття. Жінки старі й молоді, гарні й не дуже, в профіль й анфас, але, головне — кожна знята так, що в іншому ракурсі, в іншій позі чи з іншим виразом обличчя її собі навіть уявити неможливо. Ґринберґ створює не просто портрет, а характер, який закарбовується в пам’яті майже моментально.
Місце зйомки виглядало органічним продовженням виставки — мікроавтобус з обладнанням, абстрактний синьо-зелений задник, потужний софіт, пара дзиґликів, метушливі телевізійники. Майстер гострим оком, за тільки йому одному відомими критеріями, вихоплював моделей серед перехожих у сквері й ставив їх перед зеленкуватим полотном. Усміхнена дівчина з пляшкою коли. Висока пані в рожевому з маленькою дочкою. Жінка-вамп із сигаретою в ефектно відставленій руці. Сором’язлива пенсіонерка в довгій червоній сукні. Некваплива бабуся, захищена від сонця солом’яним капелюхом. Дві веселі подружки з парасольками. При всій налагодженості й відпрацьованості сам процес швидко набув рис справжнього вуличного дійства, дуже захопливого, й, як будь-який якісний перформанс, почав утягувати в гру весь довколишній простір. І ось уже з якимось мистецько-мисливським азартом не один я, мабуть, почав помічати, скільки надзвичайно цікавих жінок проходить довкола, а також — людей з фотоапаратами...
Київські роботи разом із світлинами з інших міст складуть підсумкову експозицію «Багато жінок на світі», заплановану на майбутній рік у варшавській галереї «Люксфера». А після того виставку побачать у всіх містах, де Ґринберґ проводив свої фотографічні спектаклі.
Більш елегантного підтвердження статусу Києва як європейської столиці годі й шукати.
