Учора будівлю Севастопольського театру ім. Луначарського глядачі брали штурмом, маса народу стояла в проходах — стільки було бажаючих подивитися «Легенду про Фауста», в якій зайнято сузір’я акторів Театру ім. І. Франка: Богдан і Остап Ступки, Богдан Бенюк, Володимир Ніколаєнко та інші. Цю містерію поставив Андрій Приходько (він же автор інсценізації, використавши класичні тексти Крістофера Марло, Йоганна Шпісса та Гейсельбрехта). Вистава ставить важливі філософські питання про добро та зло, про цінності життя і про душу... Чи можна заради великої наукової мети та вічної молодості продати свою душу?
У «Легенді» актори постійно ведуть діалог із глядачами (форма подачі матеріалу має інтерактивний характер), а все дійство «загорнуте» в якесь шоу, з використанням специфічних ефектів: коли дощ змінює сніг, літають мильні та ѓумові кульки, залою «пливуть» паперові риби, а на сцені гарцює живий кінь... Сюжет крутиться навколо дерева життя: ідилічні картинки раю змінюють вакханалії з пекла. Час від часу на тканині завіси проступають криваві рядки, написані Фаустом (Остап Ступка) і Мефістофелем (Богдан Ступка), а бідний Каспер (Богдан Бенюк) бореться з чортівнею, малюючи символічне коло, немов Хома Брут з гоголівського «Вія».
Поступово Фауст, хоча зовні й залишається молодим, але душа його черствіє і старіє. Життя вже не радує, а розчаровує, і тоді герой розуміє істинну цінність людської душі, а замість актора Остапа Ступки в ролі Фауста, але вже старого, на сцені з’являється Богдан Ступка. Відтепер Фауст і Мефістофель — дві грані одного цілого, а добро і зло не протилежний світ, а два полюси єдиного світу. Останній монолог Богдана Ступки (Фауста — Мефістофеля) несе епічне начало: пробудити публіку до роздумів, коли його герой просить вибачення за свої життєві гріхи, і немовби зриває театральну маску, і перед глядачами вже не Фауст, а актор, який осмислив і пережив справжню трагедію...
Після вистави Б. Ступка в телефонній розмові признався «Дню»: «Ми вже вп’яте виступаємо в Севастополі, але більш теплий прийом важко навіть уявити. З першої хвилини як наш колектив вийшов із потяга на перон залізничного вокзалу, ми опинилися під прицільним вогнем теле- і фотокамер. Усі місцеві ЗМІ повідомили про гастролі Театру ім. І. Франка, більше того, щодня наші провідні актори виступають у прямому ефірі ТБ і радіо. Квитки на всі вистави давно розпродано. Севастопольці мало не на руках носять франківців, як зазначають актори, «ми тут отримуємо колосальний заряд любові та шанування». Дійсно, містом не можна пройти, щоб разів сто не сфотографуватися й не дати автографи. Немає ніякої агресивності, протестів російськомовного населення, але ж ми граємо українською, без перекладу, і всі глядачі нас чудово розуміють. Гастролі ми відкрили «Кайдашевою сім’єю». Потім у нашій афіші: «Легенда про Фауста», «Едіт Піаф. Життя в кредит», «Дві квітки кольору індиго», а завершимо виступи «Левом і Левицею». У неділю група франківців побувала на українському крейсері «Гетьман Сагайдачний», зустрілася з командою та влаштувала імпровізований концерт, а на спомин про це актори отримали сувеніри — тільники. Я радий, що попри фінансові труднощі нам все ж таки вдалося організувати гастролі в Севастополі, і своє слово — привозити раз на два роки останні прем’єри — вдалося стримати...» (інтерв’ю з Богданом Ступкою читайте в найближчих числах «Дня»).
