Закарпатський спеціалізований аварійно-рятувальний загін (ЗСАРЗ), що був відомий в межах України та неодноразово брав участь у міжнародних показах, швидше за все, залишиться без частини своїх фахівців. Упродовж 2005 року тут тривалий час затримували виплату заробітної платні, а в серпні рятувальники почули ще гіршу звістку: третина з них буде змушена підшуковувати собі нове місце роботи.
Втім скорочення 33-х iз 106 професійних рятувальників, можливо, й не видавалося б такою «сильною» подією, якби не одне «але». Для малюсінького Закарпаття ці 106 професіоналів виконували надзвичайно широкий за діапазоном і складний обсяг роботи — пошукові роботи у гірській місцевості, водолазні роботи, демеркуризацію та деякі інші завдання специфічного характеру. Втім, навряд чи той дядечко, який розчерком свого пера, «приговорив» 33 сміливців, думав про ті наслідки, до яких, така писанина здатна призвести.
У результаті такого скорочення, як повідомив Ярослав БАБ’ЯК iз прес-служби УМНС України в Закарпатській області, в регіоні залишиться аж 3 (три!) водолази- професіонали, які мають досвід не тільки із занять дайвінгом, але й вміють піднімати з дна водойм людей, які втопилися. І якщо раніше керівництво Управління МНС України в Закарпатській області замислювалося над питанням, як забезпечити 13 закарпатських районів бодай одним спеціалістом вказаного профілю (адже раніше працювало 8 професіоналів), то зараз матимемо їх аж 3 на 13.
Далі гірше, бо так чи інакше вказане скорочення, після водолазів, найдужче «вдарить» по пошуково-рятувальному загону, а відтак й по туристично-рекреаційній галузі Закарпаття. Не секрет, що сьогодні туристів цікавлять не тільки номери люкс, але й така річ, як безпека й впевненість у тому, що, якщо впродовж кількох годин вони не повернуться на турбазу, їх хтось піде шукати, незважаючи на заметілі та хуртовини. Однак не було б все настільки погано, якби не було смішно. Бо передбачене скорочення залишить Закарпатському спеціалізованому аварійно-рятувальному загону одного водія на 17 одиниць техніки!
Чи не найбільше стурбовані подібним поворотом подій в УМНС України в Закарпатській області. Після отримання наказу про скорочення тут намагаються знайти якийсь вихід, аби зберегти людей, яким ось-ось повинні вказати на двері. Скажімо, частині з них намагаються запропонувати посади в третьому територіальному аварійно-рятувальному загоні МНС України, який дислокується в місті Ужгород. А якщо під скорочення потраплять фахівці, приміром, iз районних міст Іршави, Хуста або Мукачева? До речі, в останньому з названих населених пунктів в пошуково-рятувальному загоні працюють люди, які мають заслужене звання «сніжного барса» — тобто людини, яка підкорила кілька семитисячників. Такі спеціалісти, які вміють і знають, як поводитися не тільки в умовах засніжених Карпат, але й навряд чи спасують перед Тибетом чи Андами.
«Чекати від «зсарзівців» оптимізму звісно не доводиться, не вельми відчувається серед них i віра у те, що вказане скорочення таки вдасться спинити, — прокоментував Я. Баб’як. — А нестачу тих фахівців, якi потраплять під скорочення у ході «оптимізації чисельності особового складу» та утворення супермобільного з’єднання, рятувальники компенсуватимуть голим ентузіазмом. Все це ми вже неодноразово проходили. Саме під такими гаслами колись проходило скорочення особового складу пожежної охорони. Спочатку на пожежних автомобілях, де мало бути п’ятеро бійців, почали їздити чотири пожежники, потім — три, а згодом i два. Дарма, що, згідно з правилами техніки безпеки в пожежній охороні, увійти в задимлене приміщення повинна ланка з щонайменше трьох людей».
Практично всі компетентні фахівці Закарпаття стверджують: гарний був підрозділ, а головне — належним чином фахово підготовлений. І скорочення його — особливо в рамках обіцянок нової української влади створити п’ять мільйонів робочих місць і тому подібного — виглядають просто смішно.
