Національна команда Швеції ще жодного разу не була суперником збірної України. Перше футбольне «знайомство» принесло перемогу нашій команді. І нехай перемога у контрольному матчі не дає жодних турнірних переваг, маємо ще одну, далеко не найгіршу збірну, в поєдинках з якою футбольна Україна має тепер позитивний баланс. У неділю на знаменитому стадіоні «Расунда» в Стокгольмі українці виграли у шведів із рахунком 1:0.
Футбольна Європа розділилася нині на дві нерівні частини. Перша складається із шістнадцяти учасників Євро- 2008, який незабаром стартуватиме на стадіонах Австрії та Швейцарії. Друга — з тих, хто до європейського фіналу не потрапив, але сподівається, що це в останній раз. Звідси і різний настрій гравців національних збірних. Учасники європейської першості знаходяться на емоційному підйомі, а інші компенсують свою неучасть у головній футбольній події року більш раннім відпочинком.
Провідні футболісти національної збірної України теж вирішили відпочити, і під різними приводами залишили команду після дошкульної поразки у контрольній грі проти Нідерландів. Хоча ні Шевченко, ні Воронін, які більшість сезону провели на лаві запасних англійських клубів, не повинні були б відчувати аж занадто великої втоми. Настільки великої, що можна залишити національну збірну.
Так чи інакше, але до Швеції наша збірна полетіла без більшості гравців, яких ми звикли бачити в основному складі. В одних травми, в інших втома... Вийшло так, що до Стокгольма поїхали ті, хто справді хотів грати за збірну. А хто хоче, той, як відомо, здебільшого й може. І нехай за досвідом і футбольними заслугами ці хлопці поступаються своїм більш авторитетним партнерам, велике бажання зіграти якнайкраще здатне у певних випадках замінити відсутній досвід.
Швеція — відома спортивна держава. І хоча футбол, за твердженням самих шведів, знаходиться у них на першому місці за популярністю, перемагають шведи практично в усіх видах спорту. Аби дочекатися повідомлення про майбутню гру між футбольними збірними Швеції та України по місцевому телебаченню, довелося досить довго спостерігати за звітами про міжнародні змагання легкоатлетів, тенісистів, автогонщиків і так далі, у яких брали участь шведські спортсмени. Щодо футболу, то місцеві уболівальники готуються підтримувати свою збірну на Євро-2008 і гру проти України розглядали швидше як тренування у присутності глядачів, ніж як принциповий поєдинок.
Публіка, яка розкупила більшість квитків на гру вартістю від 200 до 500 крон (шведська крона трохи дешевша за гривню), очікувала на зустріч із головною зіркою шведського футболу в особі Ібрагімовича, який має з нового сезону заробляти в італійському «Інтері» по мільйону євро на місяць. Звісно, що українські футболісти, особливо дебютанти, прагнули показати, що у футбол грають зовсім не мільйони. На щастя, наші мільйонери (а такі у збірній України теж є), як вже було зазначено, на момент гри зі шведами вже відпочивали.
Стартовий склад нашої збірної, у якому чи не вперше за всю історію футболу незалежної України не було жодного гравця із «Динамо», був переважно «донецьким». У захисті «Шахтар» представляли Шевчук та Кучер, у середині поля грав Гай, а у нападі Селезньов. У воротах нашої команди теж був «шахтар» Пятов. Крім названих гравців на поле з перших хвилин вийшли дніпропетровці Русол та Назаренко, полтавці Ярмаш та Кравченко, Гуменюк, який виступає за «Таврію», і, нарешті, Левченко, якого тренери запросили до збірної із Нідерландів.
Зірковому складу господарів на чолі зі згаданим вже Ібрагімовичем українці протиставили добре організовані швидкісну гру, у якій кожен знав своє місце і свій маневр, що дозволяло випереджати шведів у вирішальних епізодах. Ібрагімович таки міг забити м’яч, але завадив наш воротар Пятов. Наші теж могли не раз відзначитися, а чим ближче підходили останні хвилини, тим сильніше відчувалася наша перевага у колективній швидкості. Несподіваний удар Назаренка наприкінці гри став сюрпризом для запасного воротаря шведів, який вийшов на заміну у другій половині гри, але на став сюрпризом для глядачів, які вже розуміли до чого все йде. Якби не забив Назаренко, забив би хтось інший. А якби не забив, то теж не було б нічого страшного.
Головним підсумком першої в історії гри між збірними Швеції та України стало розуміння того, що у нашому футболі є достатня кількість майстрів, які здатні гідно грати із сильними суперниками. Головне — цим майстрам довіряти. Дуже хочеться, щоб гра у Стокгольмі не стала епізодом, щоб наші тренери знову не повернулись до звичної моделі гри останніх десяти років, коли вся збірна «обслуговувала» одного футболіста. У нас є багато майстрів. А значить є перспектива у нашої національної збірної. Ми це у Стокгольмі побачили.
