Одним із виявів «загадкової слов'янської ментальності» або, скоріше, не
менш загадкової слов'янської (зокрема української) долі останніми роками
були фінансові кризи щоосені. Пам'ятаю, одного разу восени, десь 93-го
року, національна валюта схуднула за кілька днів разів у три. Потім почалася
фінансова стабілізація, але, як з'ясувалося, від долі не втечеш... Головна
біда поточної кризи аж ніяк не інфляція, девальвація тощо. Справа і не
в «зубожінні народної маси», якій просто далі нікуди зубожіти. Кепське
тут одне: доля виявляє свою невідворотність надто нерегулярно — народ не
встигає гідно підготуватися. Тому до небесної канцелярії в мене є невелике
прохання: скласти графіка покарань Господніх і довести його до відома трудящих
— так буде значно зручніше для всіх.
Почалася нова парламентська сесія, на відкритті якої спікер Ткаченко порадував
деякими економічними новаціями. Виявляється, тому фактові, що в нас немає
іноземних інвестицій, треба тільки радіти, оскільки ці інвестиції дуже
посилюють кризу. Парадоксальність цієї тези зникла до кінця тижня, коли
головний податківець Азаров пояснив, що наша податкова політика має «інвестиційний
характер». Тепер усе зрозуміло. Навіщо нам іноземні інвестори, якщо є внутрішні,
якими до того ж займається податкове відомство? Що ж до спікера, то висловлені
ним ідеї ніяк не пов'язуються з тим, що проголошує виконавча влада, з якою
п. Ткаченко всіляко намагається співробітничати (саме в економічних питаннях!)
і закликає до «єдності дій» також інших. Однак найцікавіше в цьому аж ніяк
не складна структура поглядів спікера (що можна пояснити все тією ж слов'янською
душею), а те, що така «складність» не дивує навіть політичних оглядачів.
Нікого не здивувала і постанова КМ про додаткові заходи щодо виплати пенсій
тощо, яка зобов'язує керівників обласних і районних державних адміністрацій
вносити на розгляд сесій відповідних рад пропозиції про доцільність перебування
на посаді мерів тих міст, які не забезпечили погашення заборгованості до
бюджету. Той факт, що КМ закликає своїх підлеглих порушувати Конституцію
і закони (держадміністрація не має до обраного мера ніякого стосунку),
цілком уписується в уявлення нашої влади про порядок. Цікаво інше: де,
на думку Кабміну, візьмуть гроші мери міст, яким підкоряються (вельми умовно)
тільки підприємства комунальної власності?
