Минулого уїк-енда в київському Палаці спорту пройшов традиційний міжнародний турнір з художньої гімнастики «Кубок Дерюгіної — 2000», який входить у серію Гран-прі. Уперше за історію змагань головний приз у багатоборстві покинув Україну. До нинішнього року перше місце на Кубку займали виключно українки. А тепер переможницею стала росіянка Аліна Кабаєва, яка за три вправи з чотирьох — м’яч, обруч і скакалку — отримала по десять балів. На другий рівень п’єдесталу пошани піднялася білоруска Юлія Раскіна, на третій — наша Тамара Єрофєєва.
Виграш росіянки не став головною сенсацією турніру. Несподівано низькі оцінки бронзової призерки Атланти-96 дев’ятикратної чемпіонки світу та Європи киянки Олени Вітриченко стали сенсацiйними. У багатоборстві вона посіла 10-те місце. До того ж бали Олени в окремих вправах виявилися нижчими, ніж у її землячок Тамари Єрофєєвої та Ганни Бессонової (а у фінали Гран-прі допускаються тільки по дві гімнастки від країни, тому Вітриченко в боротьбі за медалі в неділю участі не брала).
У кожному виді Гран-прі змагалися 12 спортсменок. А загалом у турнірі виступали 35 грацій з 27 країн. Причому в столицю України приїхали художниці з таких далеких країв, як Австралія та Єгипет. Але найбільше було представниць радянської школи гімнастики, які зараз виступають не тільки під прапорами країн СНД, а й Німеччини та Ізраїлю. Наприклад, ізраїльтянка Світлана Токаєва жила декілька років тому у Владикавказі, а німкеня Лєна Асмус — в Омську.
Цілком закономірно, що призові місця на Гран-прі розіграли Росія, Україна та Білорусь. І знову на килимі в Палаці спорту найкращою була Аліна Кабаєва, котра взяла все «золото» і в окремих вправах. Українка Тамара Єрофєєва завоювала «срібло» (стрічка) і «бронзу» (обруч). Непогане враження залишила й Ганна Бессонова, яка двічі фінішувала четвертою (обруч і стрічка).
Як сказала Альбіна Миколаївна Дерюгіна, президент Федерації гімнастики України, турнір вдався. Свідчення тому — численна публіка на трибуні. Залишилися задоволені організацією й гімнастки, яким сподобався прийом і атмосфера змагань.
А ось як оцінила турнір в інтерв’ю «М’юзик-радіо» Олена Вітриченко (на фото):
«Річ у тім, що я десь за тиждень до старту на Кубку Дерюгіної знала, що буде така ситуація, і була морально до цього готова. Однак я хотіла виступити у Києві, щоб глядачі побачили, що я залишаюся у художній гімнастиці, і мене судили не судді, а ті глядачі, які мене люблять і заради яких я, загалом-то, залишилася у художній гімнастиці. Я знала, що будуть показувати, що я вже не потрібна у збірній команді України. Те, що я не потрібна моїм суперницям, я знала давно. Для мене було дуже боляче, що нашій федерації приємніше слухати гімн Росії, аніж гімн України. Мої плани змінилися: я не братиму участі в наступних турнірах Гран-прі, я не братиму участі у чемпіонаті Європи. Хочу подивитися, що зможуть зробити дівчата без мене, раз вони вважають, що я їм не потрібна. Однак я виступатиму на Олімпійських іграх, тому що це було метою моєї спортивної кар’єри. Я вважаю, що навіть якщо я не привезу медалі, то покажу, що таке справжня художня гімнастика. Я думаю, що заслужила право виступати на Олімпійських іграх, і що виступлю там добре. Мене запрошують на безліч турнірів, які не входять до серії Гран-прі. Я на них виступатиму, і моя підготовка не постраждає. Просто я зможу трохи морально відпочити і поберегти сили для Олімпійських ігор».
