У історії львівських «Карпат» був один успіх. Тридцять п’ять років тому команда першої союзної ліги зі Львова виграла Кубок СРСР, створивши справжню сенсацію. І це, на жаль, усе. Скромні регалії, здобуті командою в подальші роки, й близько не стояли біля тої кількості скандалів, які супроводжують «Карпати» впродовж останніх десятиліть. Згадаймо хоча б історію об’єднання двох львівських команд СКА та «Карпати» у вісімдесяті роки. Здійснене з метою залучення всіх місцевих ресурсів для фінансування недешевої команди, це об’єднання оголосили згодом політичною акцією, спрямованою проти... національної свідомості галичан. Хоча склад об’єднаної команди був практично тим самим, а футболісти одержали військові звання та тверді оклади.
Мітингова хвиля кінця вісімдесятих з метою «відродження» команди «Карпати» допомогла цілій низці демагогів зробити політичну кар’єру. Коли ж дійшло власне до футболу, то виявилось, що й у «омріяному» чемпіонаті незалежної України команда зі Львова не здатна претендувати на лідерство. І це зрозуміло: вміння гарно співати національний гімн і вивішувати в усіх можливих і неможливих місцях національну символіку ніяк не впливає на вміння грати у футбол.
Останні десять років галас навколо команди «Карпати» не вщухав ані на мить. Публіку вже не дивували регулярні поразки, постійні зміни тренерів та публічні скандали. Популярна пісня «Карпати» програли в футбол», написана львівським музикантом Кузьминським у 92-му році, чи не найкраще претендувала б на роль гімну клубу.
Та це все були тільки квіточки. Коли ФК «Карпати» очолив Петро Димінський, почали коїтись абсолютно незрозумілі речі. До «Карпат» запросили іноземного тренера й півтора десятки маловідомих футболістів із Африки та Східної Європи. Звісно, що іноземці приїхали до Львова не задарма. Саме тоді припинилися скарги керівництва клубу на відсутність сприяння міської влади в ремонті заміської бази команди. Бо якщо є у клубу гроші на запрошення іноземців, мають бути гроші й на базу, й на дитячу школу, й на тренувальні поля...
Одне тривожило львів’ян. Африкансько-польсько-балканський інтернаціонал, який виходив на поле у формі «Карпат», зруйнував багаторічну легенду про Львів як «колиску» західноукраїнського футболу. Не чути стало навколофутбольних політиків, які люблять погрітися біля спортивних скандалів. Зате широко лунали заяви президента клубу, який на той час у зв’язку з обранням у депутати став почесним. Пан Димінський обіцяв вивести футбольний Львів у Європу.
Ті, хто хоч трохи тямить у футболі, сприйняли заяви амбітного політика із здоровим скептицизмом. У нас щороку з’являється клуб, який проголошує своєю метою ледь не Лігу чемпіонів. А згодом опиняється на останніх місцях у таблиці. Згадаймо хоча б полтавську «Ворсклу-Нафтогаз», якій дійти до обіцяних євротурнірів не допомогли ні нафта, ні газ. Президенту «Карпат», треба думати, підказали, що посісти хоча б четверте місце із колективом, нашвидкуруч зібраним по закордонних футбольних задвірках, нереально.
Але до Європи хотілося. Згадали про Кубок Інтертото, який розігрується в червні-серпні практично серед усіх бажаючих. Єдина умова участі — місце в своєму чемпіонаті не нижче восьмого. Довго думали. То заявляли, то відкликали своє бажання пограти в Європі. Врешті від Інтертото відмовилися з причини штрафу, який треба було б заплатити до каси УЄФА, якби «Карпати» фінішували в чемпіонаті Україні на місці, нижчому за восьме. Ніби відчували в клубі, що навесні команді буде не до єврокубків.
Під проводом вчетверте повернутого до «Карпат» тренера Маркевича команда в березні цього року почала грати не просто погано, а дуже погано. Понад місяць «Карпати» не могли забити хоча б одного м’яча, втрачаючи очки та опускаючись все нижче в таблиці. Схаменулися лише тоді, коли перспектива вилетіти із вищої ліги стала реальною. «Останнім дзвоником» стала поразка «Карпат» у Кіровограді від місцевої «Зірки», яка на той час втратила практично всі шанси залишити останнє місце і яку навесні не перемагав лише лінивий. Львів’яни програли в Кіровограді 0:3, показавши, що нездатні перемогти останню команду вищої ліги.
І вилетіли б «Карпати» безславно із вищої ліги, як вилітають щороку команди не менш футбольних міст. Нічого дивного тут немає. Футбол — це спорт, де від поразок ніхто не застрахований. Вищу лігу залишали свого часу команди таких «футбольних» міст, як Одеса, Запоріжжя, Луганськ, Харків. Хтось повернувся, хтось так і залишився в нижчих лігах. Але ніхто не здогадався зробити свою футбольну поразку «політичною». Окрім «Карпат».
Після чергового програшу команди на своєму полі із Львова пролунав заклик «вийти із чемпіонату України». Заклик безглуздий хоча б тому, що до чемпіонату України не можна увійти за власним бажанням. Треба вибороти це право в спортивній боротьбі.
Преса підхопила заяву про «вихід «Карпат» із чемпіонату України та участь у чемпіонаті сусідньої країни». Як виявилось, першими про це сказали «ветерани львівського футболу» в колективному листі до керівників українського футболу. У листі навіть йшлося про «змову проти «Карпат», яка ніби існує в нашому футболі з ініціативи його керівників.
Навряд чи варто цитувати листа, нібито написаного ветеранами футболу. Досить лише нагадати, що футбол на Заході України є не тільки у Львові. Є ще Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернівці, Луцьк, Рівне, Ужгород. У одних із названих міст футбол занедбаний, у інших команди або грають у вищій лізі, як луцька «Волинь», або виходять до вищої ліги, як ужгородське «Закарпаття». Успіхи чи невдачі цих команд залежать від зусиль їхніх керівників, від майстерності гравців і компетентності тренерів, а не від наявності таємничих «змов». І ніхто, окрім «Карпат», не проголошує себе колискою західноукраїнського футболу, не претендує на особливе ставлення й не погрожує піти невідомо куди.
Формальний привід для незадоволення в «Карпат» був. Через прогалини в регламенті чемпіонату, які наша Професіональна футбольна ліга помічає чомусь лише наприкінці турніру, проти «Карпат» у складі команди «Борисфен» зіграв футболіст Максимов, який мав би бути дискваліфікований. Можна з цього приводу сперечатися й навіть подавати до суду. А можна запитати: що ж це за «символ українського футболу», який не здатний вдома обіграти команду райцентру Бориспіль і безсилий проти тридцятипятирічного футболіста Максимова, який грає в своє задоволення чи не останні матчі в кар’єрі? Справді, були в іграх за участю «Карпат» помилки арбітрів. А в іграх яких команд їх не було?
Видається, що скандал навколо «Карпат», озвучений навіть у Верховній Раді, спричинений не стільки політичним розрахунком, скільки, м’яко кажучи, нерозумінням, притаманним людям, які мають відношення до «Карпат». Для пояснення наводжу цитату із інтерв’ю Петра Димінського кореспонденту газети «Суботня пошта»:
Кор. : «Карпати» справді можуть бути заявлені для участі в чемпіонаті іншої країни?
Димінський : Це залежить не тільки від мого бажання чи небажання. Це залежатиме від того, які є в УЄФА правила з цього приводу. Треба вивчити їх і зрозуміти, чи можливо це взагалі. (цитується по: www.obkom.net.ua, 2 червня)».
Як видно із наведеної цитати, почесний президент ФК «Карпати» не знає регламенту УЄФА. Керівник футбольного клубу, як виявилось, знає про футбольні закони менше, ніж будь-який дядько, який лускає насіння на трибуні стадіону. Щоправда, законотворець Димінський у тому ж інтерв’ю вчасно відхрестився від свого широко оголошеного виступу на сесії парламенту з приводу «змови» проти «Карпат»: «Чому я маю казати про це з трибуни Верховної Ради? Для цього є інтернет-сайти, інші засоби масової інформації...»
Тема команди «Карпати» таки прозвучала на сесії парламенту. Лист «ветеранів львівського футболу» із нічим не підтвердженими звинуваченнями й погрозою вийти із чемпіонату України процитував у Верховній Раді депутат Олег Тягнибок. Чому саме він? Може, тому, що керівники ФК «Карпати» свідомі того, що за свої слова слід буде відповідати. І саме тому роздмухують скандал, ховаючись за спиною то «групи ветеранів», то депутата, який не має стосунку до львівського футбольного клубу.
Багаторічний досвід показує, що звинувачення з приводу упередженого суддівства або договірних матчів, які періодично висловлюються представниками тих команд, які програли, ніколи не знаходять підтвердження. Ще жоден «борець за правду» у футболі не пішов далі переповідання чуток і вимислів. Жоден не подав заяву до прокуратури, не забажав дати офіційні свідчення щодо фактів корупції чи ще яких протизаконних дій у нашому футболі. Не стали виключенням і представники «Карпат», які так і не пішли далі натяків, які ні до чого не зобов’язують. Так само, як і погрози вийти з чемпіонату України.
Вийти нікому не заборонено. Від участі в національному чемпіонаті з футболу можна вільно відмовитись. Але потрапити після цього можна не до Європи, а до... — кожен може уявити, куди, відповідно до свого смаку.
