Ніл Хасевич — талановитий український художник світового значення. Народився він 1905 року в родині сільського пароха Антона Хасевича. 14-річним хлопчиком пережив страшну трагедію: повертаючись з Рівного, на дережнянському залізничному переїзді потрапив під поїзд — його мати загинула, а підліток утратив ногу. Після лікування навчався в майстерні Василя Леня в Рівному. 1925 року склав екстерном іспит і отримав атестат гімназії у Варшаві. Там же вступив до Академії прикладних мистецтв на графічний факультет, який успішно закінчив 1933 року. Його роботи експонувалися на 35-ти виставках, у тому числі в Празі, Берліні, Чикаго, Лос-Анджелесі та були відзначені престижними нагородами. У Варшаві 1939 р. побачив світ альбом «Екслібриси Ніла Хасевича». Митець невтомно шліфував професійну майстерність. Його портрети князя Володимира Великого, гетьмана Мазепи, екслібрис президента УНР в екзилі Андрія Левицького, серія творів у альманасі «Дереворити» високо оцінені фахівцями.
З квітня 1943 року, коли масово формувалися військові загони Української повстанської армії, художник долучився до підпільної роботи. Його знали за псевдонімами Зот, Бой, Левко, Рибалка. Ніл Антонович був талановитим пропагандистом, керував друкарнею повстанців, творчо працював як художник і редактор, готуючи ілюстрації для сатиричних журналів УПА «Український перець» та «Хрін». Митець розробляв також проекти прапорів, печаток, бланків повстанців. Протягом 1943—1944 рр. очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ», якою командував Дмитро Клячківський. Доробок його: 150 дереворитів, які видано за океаном в альбомах «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА» (1950—1952 рр.). У червні 1948 р. Українська головна визвольна рада (УГВР) запровадила відзнаки підпільникам, які заслужили їх особистою звитягою. Саме Зот створив ескізи Хреста заслуги і Хреста бойової заслуги і медалі «За боротьбу в особливо важких умовах». До речі, згодом самого Ніла Хасевича буде відзначено золотим Хрестом заслуги та медаллю й обрано до УГВР від української інтелігенції, повідомляє прес-служба Київської міської організації Конгресу українських націоналістів.
Радянські органи держбезпеки доклали чимало зусиль, розшукуючи головного художника-націоналіста. У 1951 р. зі столиці СРСР надійшов наказ: «пресечь антисоветскую деятельность» Хасевича, бо гравюри з підпілля потрапили до делегатів сесії Генеральної асамблеї ООН та іноземних дипломатів. Для розшуку митця було створено міжобласну оперативну групу. Допоміг енгебістам випадок: в одному із захоплених бункерів знайшли зашифровані документи. Коли їх розшифрували, то прочитали: «Заготували для вас пять кілограмів паперу, вишневе дерево». Шифровка вказувала й адресу: бункер на хуторі біля с. Сухівці, що за 12 км від Клеваня Рівненської області. Уранці 4 березня 1952 року хутір біля с. Сухівці оточили солдати. Знайшли вхід у бункер. Коли зсередини пролунали автоматні черги, до бункера полетіли гранати. Серед загиблих був і Хасевич зі зброєю в руках — застрелився. Добірку оригіналів дереворитів Ніла Хасевича, які збереглися в архівах органів МДБ-КДБ, працівники управління СБУ у Волинській області на початку 1990-х років передали до обласного краєзнавчого музею в Луцьку.
