Щораз більший дефіцит питної води спричинив у світі бум розвитку інноваційних технологій її очистки — бо беремо ми її з природних водойм і туди ж скидаємо. В країнах, які заведено називати цивілізованими, такі дослідження зараховують до пріоритетних, причому найбільша увага приділяється екологічним методам. В Україні, на щастя, біологічна наука належить до напрямків, де не перевелися світлі голови: днями прийшла звістка про присудження гранту Президента України кандидату біологічних наук, доценту кафедри екології та природокористування природничого факультету Житомирського державного університету ім. Івана Франка Олені Уваєвій. Цільове призначення — проведення досліджень з використання річкових мушель для очистки прісної води. Молодий науковець (у розмові з «Днем» вона наголосила, що із шкільних років є ученицею відомого вченого, доктора біологічних наук, професора ЖДУ Агнеси Стадніченко) розповіла, що ці дуже розповсюджені у наших річках і ставках молюски в процесі своєї життєдіяльності здатні ефективно очищати воду від органічних і неорганічних речовин, різних інших домішок. Тому виникла ідея використати їх у так званих біоставках. Досліди проводитимуться на очисних спорудах Житомирводоканалу, де такі ставки для біологічної очистки стоків водогінно-каналізаційної мережі існують і після яких вода скидається у Тетерів. О. Уваєва не приховує, що дуже рада гранту (отримала його з третьої спроби), і сподівається, що на отримані гроші зможе придбати деяке обладнання, зокрема сучасний спектрофотометр для визначення концентрацій різних шкідливих речовин. Це дасть змогу поглибити вивчення практичних аспектів застосування мушель (з огляду на високу продуктивність вибрано живородків), тому що вони можуть бути корисними лише в певних умовах — навіть не дуже комфортних, але все ж достатніх для виживання. Будь-яка наука, говорить пані Олена, потребує приладів, реактивів, які потрібні для проведення дослідів, а відтак грошей. В університетах фінансів зазвичай недостатньо, тому багато чого вченим (їй теж) доводиться купувати за власні гроші, також шукати всюди гранти. Це при тому, що у розвинених країнах експериментам, які вона проводить, давно б дали «зелену вулицю». До речі, про суму гранту: вона дорівнює 60-ти тисячам гривень. Дехто з наших можновладців таку суму може витратити за кілька вечорів у фешенебельному ресторані чи престижному клубі, а ювілеї обходяться на порядок дорожче. Парадокс українських підходів до науки в тому, що з державного гранту вчений повинен сплатити державі податок на прибуток та деякі інші відрахування, після цього п’ятої чи навіть четвертої частини виділеної суми він не побачить. Чого тоді дивуватися, що молоді таланти їдуть з України? Пані Олені у Москві вже натякали...
