Минулий тиждень ознаменувався висуненням нових кандидатів у президенти.
Після того, як їхня кількість перевалила за десять, автору цих рядків стало
цікаво, навіщо ж люди все-таки мають намір брати участь у такій клопітній
справі? Зазирнувши в закон про вибори Президента, я не виявив там нічого
привабливого, крім можливості отримати від рідної держави на проведення
кампанії 100 тисяч.... карбованців (або одну гривню до девальвації). Очевидно,
серйозна криза, якщо люди не гребують уже ніяким заробітком.
Виявилося, що вивчення законів — корисна справа. Вдалося, наприклад, викрити
підступну змову соціалістів і «Громади», які мають намір провести референдум
про довіру Президенту. Врахувавши всі встановлені законом терміни й додавши
«люфт на разкачування» тих, хто приймає рішення про референдум державних
органів, я із жахом виявив, що ці дві партії... мають намір відправити
у відставку не нинішнього, а наступного Президента. Тонкощі цієї інтриги
поки що не зрозумілі, але одне можна сказати упевнено — Мороз і Лазаренко
в такому разі балотуватися не будуть.
Доля уряду минулого тижня також стала більш зрозумілою. Схоже, що, усвідомивши
неминучість відставки КМ, Президент намагається запропонувати компроміс
у вигляді «ротації» окремих міністрів. На це фактично погодився й спікер.
З висловлювань Кучми можна дійти висновку, що він готовий пожертвувати
«економічним блоком» і насамперед міністром фінансів Мітюковим. Подейкують
також про «ротацію» Тигипка. Втім, відставка від ротації відрізняється
тільки силою головного болю парламенту. У разі «ротації» заміна міністрів
відбудеться швидко й безболісно, у разі відставки отримаємо той же уряд,
але після тривалих політичних боїв. Причина проста й банальна — у ВР немає
більшості, тому Президент, за належної вправності, може «пропхнути» у новий
уряд кого захоче.
Чесно кажучи, чергове захоплення прем’єр-міністром директорів виглядало
убого й непереконливо, приблизно, як фільм «Щелепи-2». Всі вже зрозуміли,
що якщо директори дозволяють так із собою поводитись, то це їхні проблеми,
а щодо морального аспекту, то ним у цій країні стурбовані три з половиною
екзальтованих журналісти. Набагато цікавіше те, що глава НБУ Ющенко «мав
відчуття», що стабілізація вже близько. Здогадавшись, як треба розуміти
його слова, я запитав у депутата, який випадково проходив повз мене: «Вже
все чи ще ні?». Депутат сказав, що «вже все», на підставі відмови того
ж НБУ від валютної інтервенції для підтримки гривні...
№184 26.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
