Будівництво фельдшерських пунктів, реконструкція навчальних установ, покращання водопостачання, ремонт доріг... Це та багато іншого, як повідомив учора на прес-конференції у Києві міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, покликано покращити якість соціальних та комунальних послуг для сільських громад та громад малих міст (з населенням до 50 тис. осіб). Більш того, на його думку, вирішення насущних проблем територіальних громад супроводжуватиметься підвищенням їхньої громадянської активності. Як сказав міністр, «невід’ємної частини цивілізованого, громадянського суспільства». Певною мірою неоднозначний факт (для досягнення вищезазначених цілей Україна збирається взяти в борг у Світового банку $50,21 млн., $9,97 млн. — з державного бюджету і близько $9,91 млн. громадам запропоновано зібрати самостійно), таким чином, було повернуто дещо несподівано.
Цілком очевидно, що вирішити проблему незадовільної інфраструктури українських сіл за $70 млн. не вийде навіть за умови цільового використання цих грошей. Надто вже масштабний і повсюдний характер труднощiв. М. Папієв підкреслив, що визначати пріоритетність напрямів фінансування запропоновано безпосередньо територіальним громадам. І звернув особливу увагу на те, що реалізація проекту здійснюватиметься на тендерній основі (у значенні — громади подаватимуть свої заявки, на основі яких вирішать, кому давати гроші, а кому ні).
Наскільки обгрунтованим (не необхідним, а саме доцільним) є підхід до вирішення «територіальних» проблем за рахунок кредитів, розплачуватися за якi доведеться платникам податків, здається, пояснювати не треба. Про рентабельність інвестицій і фінансову вигоду, до речі, у Міністерстві праці і соціальної політики (головному реалізатору «Соціального інвестування в Україні») у цьому конкретному випадку не говорять. Хоч, як стало відомо «Дню», будують плани і ведуть переговори зі Світовим банком щодо подальшого створення економічних проектів на базі соціальних.
А ось з приводу доцільності «активізації громадянської свідомості» сумніватися не доводитися. «Український фонд соціальних інвестицій» (створений українським урядом 28 квітня 2000 року для виконання подібних програм), як стало зрозуміло, розрахований загалом, протягом шести років, на реалізацію 750-900 «тендерних проектів». Згідно зі статистикою, яку у відповідь на запитання кореспондента «Дня» навів М. Папієв, 81 територіальна громада вже підтвердила зацікавленість у проекті справою (тобто зібрала 750 тис. грн. — необхідний для отримання грошей від Світового банку мінімум). Ще 93 громади виявилися готовими «взяти участь у проекті».
Директор Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові Лука Барбоне так прокоментував ситуацію: «Звичайно, необхідно буде подивитися, як цей проект здійснюватиметься на основній фазі (досі було реалізовано тільки «пілотні». — Авт. ) Однак проект сконструйовано таким чином, що у ньому передбачено відкриту участь представників усіх громад без винятку... Крім того, Фонд здійснюватиме невеликі за розмірами проекти. Ми не маємо наміру фінансувати масштабні ремонтні роботи шосейних доріг. Допомогу направлено бідним громадам». До коментарю охоче приєднався і сам М. Папієв: «Якби проект здійснювався в одній точковій зоні, то могли б мати вплив деякі адміністративні чинники... Програма проходитиме прозоро, гласно, без тиску. Це дасть їй ще кілька ступенів захисту від зловживань, про які ми добре знаємо». Організатори проекту стверджують, що всіх членів територіальних громад (незалежно від статусу) буде допущено до обговорення і контролю за практичною реалізацією тих чи інших завдань. Для цього, до речі, 2% від суми кредиту, як стверджується, зібрали самі «громадники».
