Домашня поразка від «Ліверпуля» зробила шанси київських динамівців на продовження виступів у Лізі чемпіонів і взагалі у єврокубках чисто теоретичними. Залишаються ще варіанти, але втілити ці варіанти на футбольному полі буде вкрай нелегко.
Програш на «Олімпійському» був третім поспіль для «Динамо» у чемпіонській лізі і першим, після якого не було відчуття песимізму і безвиході. Востаннє такими наших чемпіонів можна було бачити ще в червні, коли кияни за рахунок величезного емоційного підйому здобули золоті медалі чемпіонату України на останніх хвилинах гри із «Дніпром». Схожими ігри з «Дніпром» і «Ліверпулем» були не за кількістю горезвісних ТТД, а за тим настроєм, з яким наші гравці боролися за перемогу. Саме за перемогу, а не за «позитивний результат», як кажуть окремі тренери, готуючись виправдовувати чергову поразку своєї команди.
П’ятдесят тисяч глядачів на стадіоні і мільйони біля телевізорів побачили, як уміють атакувати київські динамівці, якою технікою володіють Чернат та Гіоанне, як бачать поле Белькевич та Хацкевич, як налаштований на вирішальний удар Мелащенко, які мобільні Несмачний та Боднар, який надійний у персональному захисті Головко. Динамізм (вибачте за тавтологію) динамівців призвів до повної територіальної переваги киян, яка так і не матеріалізувалася у першому таймі в забиті мячі. Численні удари господарів були занадто влучними — просто у воротаря гостей Дудека, котрий ще граючи за Польщу показав, як нелегко йому забити.
За неписаними футбольними законами м’яч, не забитий у чужі ворота, потрапив у свої. Вихід Мерфі на передачу Джеррарда у центр нашого штрафного майданчика на 43-й хвилині виявився несподіванкою для захисників «Динамо» — 0:1. Нелогічний гол зробив гравців української команди ще більш розкутими і у наступні двадцять хвилин гострі атаки «Динамо» тривали. Підсумком став гол Гіоанне після подачі з лівого, флангу — 1:1. Потім нашим знову не пощастило — після несильного удару вищезгаданого Джерарда мяч зачепив когось із захисників і вдруге опинився у воротах Реви, котрий не міг зарадити цьому рикошетові — 1:2.
А далі знову були наші атаки, небезпечні моменти, навіть гол із положення «поза грою». Лише м’ячів динамівці більше не забивали. Попри незадовільний результат гра киян залишила хороше враження. Це передалося і публіці, котра оплесками провела свою команду після гри.
Що ж заважало нашому провідному клубу грати так, як із «Ліверпулем», у двох програних перед цим матчах? Скоріше за все, заважали суперники. Приїхавши до столиці України без тренера Ульє, який переніс операцію на серці, та ряду травмованих виконавців, в тому числі «реактивного» Оуена, англійська команда свідомо грала від захисту, не занадто заважаючи нашим розігрувати мяч у центрі поля. Справжній «Ліверпуль», точніше, такий, яким він може бути, ми побачили лише після того, як наші зрівняли рахунок. Гості одразу ж захопили центр поля, не давши киянам розвинути успіх. Несподівана активізація ліверпульців призвела до метушні у нашому захисті і прикрий рикошет у наші ворота був не стільки випадковістю, скільки наслідком зміни у грі суперників «Динамо». Досвідчені гості зробили для успіху рівно стільки, скільки було треба. «Ліверпуль» відбув до Англії грати черговий матч у своїй Прем’єр-лізі, залишивши наше «Динамо» боротися у чвертьфіналі Кубка України із командою імені пивзаводу «Оболонь».
Це правда, що більшості динамівців не вистачає досвіду. Але ж і у «Ліверпулі» на перших ролях зовсім юний Стівен Джеррард. Щоправда поруч із ним на поле виходить Гарі Маккалістер, котрий ледь не вдвічі старший. У нас же в «Динамо» жодного футболіста старшого тридцяти років. Так що «недосвідченим» київське «Динамо» стало із власної волі і ризикує залишитись таким завжди, якщо не зазнає певних змін політика комплектації команди.
Але це вже тема додаткової дискусії, до якої повернемось найближчим часом. А щоб настрій після поразки «Динамо» був кращим, нагадаю про цікаву закономірність. У 1997 та 1999 роках чемпіони України успішно долали груповий турнір Ліги чемпіонів, але одночасно з тим збірна України програвала стикові матчі за вихід до світового та єврофіналів. Може, цього року буде навпаки?
