Ця стрічка є режисерським дебютом енергійної й доволі відомої пані, яка до того часу мала з режисурою стосунки, скажімо так, шлюбні, щоправда, на даний момент вже розірвані, і звати цю даму Луїза Чікконе (більше відома як Мадонна).
Для українських глядачів «Бруд і мудрість», утім, цікавий не цим, а особою виконавця головної ролі — колишнього киянина, нині нью-йоркця Євгена Гудзя — лідера успішної й дуже веселої рок-групи (чи, точніше, групи циганського панк-року) «Гоголь Борделло». У фільмі він виконує роль емігранта з України на ім’я Андрій, музиканта за професією й філософа за характером, але по суті грає самого себе. Це йому вдається легко, бо Євген сам по собі натура артистична, і дивитись на нього в будь-якому разі цікаво. Між іншим, то вже не перша велика роль Гудзя: він зіграв яскравий характер у «Повній ілюмінації» (2005), режисерському дебюті голлівудської кінозірки Елайджи Вуда. Сентенції, які Євген прорікає у картині Мадонни, доволі банальні — мовляв, бруд і мудрість — два боки однієї монети: щоб стати мудрим, треба побувати у бруді й таке інше.
Власне, з Андрієм в одній оселі живуть ще двоє дівчат, котрі так само намагаються вибратися з житейського бруду: одна вчиться на балерину, але для заробітку мусить працювати стриптизеркою, друга — продавщиця в аптеці, краде пігулки, але мріє вирушити до Африки, аби допомагати тамтешнім дітям. Здавалося б, мова йтиме про цих трьох головних героїв. Але Мадонна вводить їхніх колег, друзів, сусідів, клієнтів тощо — буквально переповнює фільм все новими й новими персонажами, вочевидь, намагаючись за цією багатолюдністю приховати доволі слабкий сценарій, в якому майже відсутні будь-які колізії, байдуже, комічні чи драматичні. Взагалі «слабкий» як визначення якості тут можна застосовувати неодноразово. Слабка гра акторів. Слабке обѓрунтування того, що відбувається. Слабка режисура. Фільм здається складеним із різнорідних шматків. Здебільшого тут щось на кшталт комедії, де-не-де вигулькне мелодрама, частенько прозирає претензія на просто драму. І все це не завжди тримається купи. Одну сталу інтонацію, від початку до кінця, режисерові знайти не вдається.
Та чомусь іменувати цей фільм провалом чи цілковитою дурницею не хочеться. Все ж таки вистачає по-справжньому смішних моментів. Загалом, «Бруд та мудрість» — не дуже обтяжливе видовище. Схоже загалом на такий собі поп-концерт. Послухав, ногам потопав, на один вечір мізки відімкнув, розважився трохи. Та й Гудзь — дотепний у будь-якій ситуації. І хто б що не казав, «Бруд і мудрість» для нього — то ще один крок до зміцнення зоряного статусу. Як то кажуть — знай наших!
