Ухвалу про розформування Національної гвардії було прийнято виконавчою владою в контексті масштабних заходів з адміністративної реформи 15 грудня. Аргументів на її користь було два. По-перше, Національна гвардія нині так чи інакше дублює роботу інших відомств у погонах. А відтак і державні кошти розпорошуються. Тому другим мотивом для розформування НГУ був саме економічний чинник — позаяк такий крок мав заощадити десь 50 млн. гривень. Планувалося, що 15 тисяч гвардійців перейдуть у підпорядкування внутрішніх військ. А ще 6 тисяч стануть під дах Збройних сил. Це насамперед ті частини, які оснащені важким озброєнням — наприклад, Чугуївська танкова дивізія.
Проте у четвер увечері — після розгляду президентського законопроекту в парламенті — Національна гвардія опинилася у стані, який чимось нагадує армійський вислів «Стій там — іди сюди!» 112 депутатів виступили проти розформування НГУ, хоча для підтримки рішення Верховного Головнокомандувача розпрощатися з гвардійцями забракло лише 8 голосів.
Що далі? Далі варто очікувати повторного подання Закону про долю Нацгвардії у президентськiй інтерпретації. Навряд чи це відбудеться оперативно. I тому зберігається досить цікава колізія щодо керівництва Національної гвардії. Нині це єдина силова структура, яка за чинним законом про НГУ підпорядкована Верховній Раді. Щоправда, свого часу Леонід Кучма видав Указ, аби гвардія підпорядковувалася лише Президентові — але й досі такі зміни до закону про НГУ так і не внесено.
Але доки Президент і парламент з'ясовуватимуть подальшу долю цієї силової структури, самі гвардійці вирішили вирішувати проблеми власноруч. У збереження НГУ мало хто вірить, і тому офіцери-гвардійці вже підшуковують місця в інших cилових відомствах.
