Про це свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Респондентам було поставлене запитання такого змісту: «Вкажіть, будь ласка, три головні загрози, на вашу думку, для України в найближчий рік?». Пропонувалося обрати варіанти відповідей із переліку. Відповіді розподілися так: 76% назвали економічний занепад, 40% — розділення країни, 25% — загрозу суверенітету з боку Заходу, 25% — повну концентрацію влади в однієї політичної сили, 21% — усунення від влади (імпічмент) Президента, 20% — загрозу суверенітету з боку Росії, 19% — повну концентрацію влади в Президента. 9% не визначилися з відповіддю на це запитання.
Відповідаючи на запитання: «Хто сьогодні більше всіх визначає напрям, в якому рухається Україна?», 35% сказали, що сьогодні більше за всіх визначає напрям, в якому рухається Україна, Президент Віктор Ющенко, 26% — прем’єр-міністр Тимошенко, 14% — жоден із них. 11% — назвали інших політиків. 14% не визначилися з відповіддю на це запитання.
При цьому 27% опитаних зазначили, що хочуть, щоб країна рухалася в іншому напрямі, ніж той, який визначає уряд пані Тимошенко. 26% підтримують курс лідера БЮТ.
4% відповіли, що їм байдуже, в якому напрямі рухається країна. 27% не погодилися з жодним із запропонованих тверджень. 17% не визначилися з відповіддю на це запитання.
Не байдуже, куди рухається країна відомому виконавцю, суспільному діячу й народному депутату Святославу Вакарчуку. Хоч він і співав, що без бою не здасться, вирішив відмовитися від депутатського мандату, мовляв, нинішня парламентська «каша» — це зовсім не те блюдо, яке вимагали від законодавців українці. Висновок? Українська політика швидко з’їдає моральних і відповідальних людей. А шкода. Тим часом головний міліціонер країни вирішив, що дозрів для участі в президентській естафеті. Висновок? Юрій Луценко явно недооцінює світогляд рядових жителів країни, оскільки навряд чи комусь імпонує, коли міністр МВС на засіданні Ради національної безпеки та оборони б’є в обличчя столичного мера. Спікер Арсеній Яценюк замість того, щоб докласти максимум зусиль для збереження коаліції, вирішив, що легше створити свою партію. Висновок? Арсенію Петровичу необхідно подарувати калькулятор, щоб він зайшов на сайт Мін’юсту і порахував, скільки сьогодні політичних сил «діє» в нашій державі. Якщо ж у зайнятого будівництвом нового партійного проекту голови ВР немає часу на це, ми констатуємо: 150. Яка «цікавинка» буде в 151-й — незрозуміло.
Президент не боїться, що дружними зусиллями регіонали та бютівці примусово позбавлять його ключів від головного кабінету на вулиці Банковій. Віктор Ющенко напередодні заявив: «Імпічмент Президента? Я його не боюся. Не про мене йдеться. Про мене ви думайте в останню чергу. Подумайте про себе, про країну, яку ви залишите нашим дітям». Висновок? Президент чітко знає, що імпічмент йому не загрожує, і ось чому. Якщо до вірогідних позачергових парламентських виборів і президентських, що наближаються, приплюсувати ще й відставку діючого глави держави, — це буде не просто перебір — перебір у кубі з відповідними, не втішними для політиків електоральними результатами, а для країни — черговою втратою можливостей, що в глобалізованому світі подібно до дій камікадзе.
Прем’єр Тимошенко заявила, що вже через кілька тижнів фракція її імені представить суспільству проект нової Конституції держави. Висновок? Голова уряду загубилася в пріоритетах. Де, запитується затверджена у Верховній Раді програма діяльності Кабміну «Для людей, а не для політиків», де гроші на армію, яку, як заявив міністр оборони, скоро не буде чим годувати, де проект бюджету, де результати газових переговорів із Росією (зима гряде), де, де, де... Та й загалом, перш ніж перекроювати з нуля форму та зміст Основного Закону країни, напевно, політикам з усіх таборів потрібно навчитися жити й поважати правила, що існують.
Комуністи запропонували умови для блокування з екс-спікером Олександром Морозом. Висновок? Спадкоємцям Ілліча необхідно змінити назву своєї політичної сили з Компартії України на сон-партію України, оскільки українцям навіть у страшному сні навряд чи бачиться урочисте повернення на корабель великої політики того, чиїми зусиллями був потоплений парламент минулого скликання.
Ще один колишній голова ВР Володимир Литвин, заявивши про те, що в парламенті сьогодні засідають олігархи, їхні водії та охоронники з секретарями, і зовсім вирішив, що саме час поговорити про необхідність урізання депутатського ліміту: «Я дійсно вважаю, що кількість депутатів повинна залежати від чисельності населення країни. Якщо в нас кілька років тому було 52 млн. громадян і 450 депутатів, то сьогодні нас 46 млн., і потрібно пропорційно зменшити кількість депутатів». Висновок? Володимир Михайлович погано відпочив на літніх канікулах, оскільки насамперед потрібно говорити про якість, а лише потім — про кількість.
Із п’яти, представлених у ВР нинішнього скликання фракцій, загадково мовчать лише регіонали. І слава Богу. Не вистачало ще до всіх вищезгаданих тем приплюсувати питання російської мови як другої державної. Соратники екс-прем’єра Януковича обрали вдалу для себе формулу гри: сиди спокійно і чекай, коли повз пронесуть тіло твого ворога.
Юлія Тимошенко зайнята іншим — улюбленим голови Секретаріату Президента заняттям: прем’єр пише листи Віктору Ющенку й закликає його зробити все, аби врятувати коаліцію БЮТ+НУ-НС.
«Я звертаюся зараз до Віктора Ющенка персонально: відкладіть у бік усі емоції, відкладіть у бік усю боротьбу за президентські вибори й поверніться за ці кілька днів до демократичної коаліції разом зі своєю командою без будь-яких умов і ультиматумів, бо я залишаюся в цій коаліції, не висуваючи жодних вимог», — заявляє прем’єр.
Гарант Конституції тим часом, заявив, що бачить лише один шлях відновлення коаліції — скасування всіх «неконституційних голосувань, які відбулися другого вересня».
А другого дня першого осіннього місяця депутати нарубали стільки «законодавчих дров», що для того, щоб ці самі дрова перетворити назад у дерева, потрібно бути Девідом Коперфілдом. Так що українці, судячи з усього, повинні готуватися до чергової виборчої суєти, усміхнених «розумних, красивих, чесних» політиків на біл-бордах, червоних промов і рожевих мрій про те, що справедливість є і за неї таки варто боротися.
