Благополуччя та щастя можливе лише там, де панує «м’який» сімейний клімат.
З цим погоджуються і соціологи, спираючись на дані омнібусного опитування громадської думки українців, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2009 році. За його даними, третина українців оптимістично налаштовані на майбутнє, і свої позитивні очікування вони пов’язують не з покращанням економічної ситуації, не з політичними виборами і навіть не зі збільшенням зарплат чи соціальних виплат. У першу чергу свій оптимізм громадяни пов’язують із життєвими цінностями, тобто благополуччям родини, здоров’ям, духовним розвитком, психологічним самопочуттям тощо. Як пояснюють соціологи, саме звідси вони і черпають основний заряд енергії, що допомагає долати і переживати будь-які незгоди. Як підтримати це оптимістичне налаштування, що робити, аби покращити соціальні настрої українців — із цими та іншими запитаннями «День» звернувся до кандидата соціологічних наук, наукового співробітника Інституту соціології НАН України Андрія ЗОТКІНА.
— Пане Андрію, які настрої охоплюють українців зараз, і з якими чинниками вони пов’язані?
— Для наших громадян традиційно найважливішими є життєві або ж вітальні цінності, пов’язані зі здоров’ям, матеріальним благополуччям, у першу чергу, родини, а не своїм власним, а також із локальними соціальними зв’язками, а вже потім їх пріоритети мають більш глобальний характер стосовно політики, участі у громадському житті тощо. На самопочуття українців суттєво вплинула фінансова криза, яка прийшла у 2008 році, триває досі і може поглибитися у цьому році. Але з іншого боку, криза зробила корисну справу, відсунувши політичні пріоритети та інтереси на другий план, тому українці вже не покладають значних надій на вибори. Скоріше за все, вони йдуть на них за інерцією, оскільки нових лідерів та нових політичних сил немає. Власне, це відчуває і політична еліта, тому маловірогідне, що ці вибори тісно пов’язані з надіями українців. Тобто українці традиційно концентруються на вузькому колі зв’язків та вітальних цінностях, тому немає потреби очікувати, що громадяни будуть сподіватися на нові вибори, це не є для них пріоритетом першого порядку. Так, за даними опитування, 50% українців віддають пріоритет порядку взагалі в країні. Розмови про демократію поки що не мають підгрунтя в самому українському суспільстві, для звичайного українця більшу важливість має ситуація у його родині, у тому колі, де один знає іншого. За цінності індивідуалізму та індивідуалістичних свобод виступає лише 11% громадян. Українці, навіть втрачаючи роботу, виживають завдяки родинній підтримці, адже хто, як не члени сім’ї, підтримають його матеріально та морально за будь-яких обставин. Тому ці цінності є базовими та грунтовними, і не змінюються протягом тривалого часу. Вузькосоціальний колективізм в Україні не був потіснений цінностями індивідуалізму, як це відбулося у Західній Європі.
— У чому шукають українці оптимізм, попри економічну та політичну нестабільність?
— Родина, здоров’я, добробут, матеріальне благополуччя — саме ці цінності дозволяють українцям триматися на плаву. Вони знають, що це основа їхнього життя, хоча з цим пов’язані і деякі розчарування. За даними опитування, розчарування українці відчувають у таких сферах, як матеріальний стан, робота, здоров’я, відпочинок, участь у громадському житті.
Натомість свої надії українці пов’язують з освітою, духовним життям та стосунками з близькими людьми, колегами, сусідами, тобто тими, кого вони добре знають. На запитання: «Що має для вас більше значення у житті?», 87% респондентів відповіли, що здоров’я — 87%, 82% — матеріальний стан, 48%%— психологічне самопочуття, ще менше відзначили, що для них важливі житлові умови (25%), стан екологіі (13%) та самореалізація (11%).
— А що думають українці стосовно свого майбутнього?
— У цьому плані громадяни поділилися на три майже рівні групи. Так, відчувають надії 33%, побоювання — 32%, однаковою мірою і те, і інше — також 32%. Респонденти пов’язують своє майбутнє з певними планами. А в першу чергу українці планують віддати увагу родині, так відповіло 47% респондентів, потім — більше заробляти (51%) та отримувати задоволення від життя (48%). Це ще раз підтверджує важливість усіх вітальних цінностей першого порядку. На другому плані в українців — робота (31%), реалізація мрії (29%), а на третьому — подорожі тощо.
— Початок нового року люди звикли пов’язувати з позитивними планами та надіями, чи утримується така тенденція нині?
— Оптимізм, звичайно, є. Наприклад, віра у благополуччя родини властива 42% українцям, вони вірили в це і раніше, і зараз. А це майже половина українського суспільства, яка, попри жодну кризу, намагається вести себе оптимістично. Але досить сильний сегмент тих, хто починає розуміти, що реалії змінюються, і з кожним роком не на краще. Так, раніше вірили у благополуччя родини, а тепер не вірять майже 26% українців. Громадяни мають дуже потужний заряд оптимізму для свого життя та самореалізації, але слід враховувати і зовнішні фактори, які впливають на вузьке соціальне коло, в якому українці звикли підтримувати себе за будь-якої негоди — соціальної, економічної чи політичної. Цікаво, що на запитання, яким чином змінилося ваше життя у порівнянні з радянським часом, поліпшення відчуло лише 18% українців, а погіршення — 43%. Звісно, такі відповіді залежать від віку респондентів, але не можуть не турбувати.
— Незважаючи ні на що, українці все ж таки пройняті оптимістичним настроєм, як можна його утримати та посилити?
— Головна база для українця — це його родина, але щоб утримати позитивний настрій, навіть не потрібно підсилювати інститут родини на якихось громадянських та державних програмах щодо зростання народжуваності, достатньо не заважати йому розвиватися, а ще — не руйнувати. Скажімо, навала зайвої і непотрібної інформації нівелює родинні цінності для українців. Тому треба оберігати їх від руйнування, а також сприяти формуванню нових, які б сприяли виживанню українців за нових умов. Адже небажання пристосовуватися до нових умов життя нині висловлює 34% українців, і це дуже великий сегмент людей, які пливуть за течією. Тому таке важливе збереження саме тих цінностей, які дозволяють українцям почувати себе більш вільними у стосунках із державою, у взаємовідносинах із чиновниками, з іншими членами соціуму. Українці повинні стати більш незалежними, мають відчути свій потенціал, який би давав змогу рухатися далі, розвиватися, сподіватися і реалізовувати свої плани.
КОМЕНТАР
Олена ЛІЩИНСЬКА, кандидат психологічних наук, докторант Інституту соціальної та політичної психології АПН України:
— Під час новорічних свят у людей збільшується інтерес до пророцтв, гороскопів, до чогось ірраціонального. Так ведеться у нашій культурі з покоління в покоління, і утримується в наш час. У ці дні, коли змінюється рік, відзначаються різдвяні свята, коли єднаються покоління, а на Західній Україні це точно відбувається, бо там обов’язково збираються разом різні покоління однієї родини, у таких умовах люди відчувають підтримку і тепло одне одного. Урешті-решт, якщо всі живі, є що покласти на стіл і панує хороший настрій, то з’являється відчуття надії, що життя триває і триватиме попри всілякі труднощі. Але свята минуть, життя ітиме далі, з’являться нові обставини, комусь пощастить, хтось досягне певних висот, але розподіл громадян на три частини (ті, що мають, надії, ті, що побоюються майбутнього, і ті, що не визначилися) може існувати увесь час і в різних країнах. У тоталітарних державах людей примушують думати однаково, створюючи певні інформаційні умови. У звичайній країні, де все відбувається більш-менш природним шляхом, чинники приватного життя теж значущі, так само, як і соціальні. Але оптимізм можна підтримувати тільки реальними справами та реальними переживаннями. Його слід відрізняти від ейфорії, яка базується на якихось нереальних чинниках, а оптимізм — це оцінка своїх сил, активна життєва позиція. Зараз, мабуть, завершується період очікування та внутрішнього дозрівання громадян, і якщо після цього вони почнуть кожен у своєму житті діяти, вирішувати свої проблеми, нікого не чекаючи, скажімо, займуться такими простими речами, як звернуться до органів влади свого міста, зберуться з сусідами, щоб вирішити проблему вивезення сміття, складуть заповіт, що збиралися зробити дуже давно, чи щось продадуть або куплять, не очікуючи кращих часів, тоді будуть всі умови для збереження оптимізму. Адже життя — це рух, а саме він зберігає та посилює оптимістичні настрої.
