Про дерев’яну церкву, яка діяла на Поділлі у ХІІ—ХІІІ століттях, можна дізнатися на виставці «Християнству в Україні — 1025 років», що у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї. За словами співробітника науково-методичного відділу музею Володимира Захар’єва, її знайдено в урочищі Батарея біля села Сокілець Дунаєвецького району, і вона є найдавнішою із науково досліджених давньоруських дерев’яних церков.
Залишки храму виявлено ще 1994 року під час археологічного дослідження комбінованого підплитово-ѓрунтового могильника поблизу села. Він був квадратним, мав довжину стін 4,6 метра (десять ліктів). Зі сходу, згідно з релігійними канонами, до головної частини — нави — приєднувався вівтарний сектор 5х7 ліктів. Будівлю було зрублено без єдиного цвяха.
— Все було зрозумілим: поховання під вапняковими плитами ІХ—ХІ століть у верхньодністровських традиціях дулібів — попередників галичан, — розповів Володимир Захар’єв, який очолював експедицію. — І раптом натрапили на окремі камені, що залягали глибше, ніж масивні плити могильника. Між ними виявили залишки спаленої деревини — фрагмент колоди. Додавши пильності, ми не втратили жодного артефакту. Вивчили фрагменти фундаменту дерев’яної споруди, виявили у ѓрунті й ритуальний предмет — звідницю.
Відомості про знахідку проаналізовано у львівському інституті «Укрзахідпроектреставрація». Народний архітектор України Іван Могитич включив їх до своїх досліджень «Археологічно відкриті дерев’яні церкви Галичини і Волині Х—ХIV ст.» та «Архітектура дерев’яних храмів». Сокілецька церква заповнила нішу у його класифікації, ставши другим — після найпростішого — типом таких культових споруд. За підрахунками Івана Могитича, висота споруди сягала десяти метрів. Над входом був легкий ѓанок. На південній стіні розташовувалося два прямокутні вікна, з холоднішого північного боку — одне. У верхній частині даху для кращого освітлення храму було влаштовано так званий бабинець з квадратними віконцями на всі боки світу. У стінах вівтаря з цією метою теж було вирізано круглі вікна.
Фактично архітектурна документація для відтворення унікальної святині за зразками давньоруського зодчества готова. Відновлена церква, принаймні, служила б капличкою у зручному місці, намоленому нашими предками понад вісімсот років тому. Адже урочище Батарея опинилося посередині двох частин теперішнього Сокільця — у 80-х роках минулого століття нижня частина села переселилася із зони затоплення, коли наповнювалося Дністровське водосховище, і Дністер підіймався догори своєю притокою Ушицею.
Щоправда, ділянка із залишками могильника і церкви опинилася у власності чотирьох господарів, але селяни не проти поділитися своїми наділами. Тим паче, успішні та заможні вихідці Сокільця готові матеріально допомогти втіленню цієї ідеї.
