У Харкові відкрилася виставка предметів старовини і народної творчості з приватних колекцій. Велика частина експозиції — предмети з особистої колекції Президента України. Усього в колекції нараховується 237 експонатів, які раніше були частиною побуту українців із різних регіонів — від Гуцульщини до Слобожанщини. Харківщина — перший регіон, куди з Києва було привезено виставку, яка потім розпочне подорожувати іншими областями України. Дати певну назву експозиції організатори так і не змогли, вирішивши, що вона буде називатися в кожному наступному місті на честь великого свята, що наближається: Коляда, Великдень, Трійця, Івана Купала та іншi.
Ідея проведення святкової виставки з'явилася у Віктора Андрійовича Ющенка напередодні Різдва нинішнього року. Ініціативу Президента підтримав головний офіційний іміджмейкер України Василь Вовкун (режисура інавгурації Президента, найбільші іміджеві акції за межами країни тощо. — Ред.). До акції, головна ідея якої — підтримка національних традицій і культурної спадщини України, підключилися й інші колекціонери: директор Музею Гончара Петро Гончар, Лідія Лихач (Родовід-Галерея) і Віра Осадча — керівник харківського колективу «Обереги». Серед розмаїття експонатів можна побачити українські вишиті триметрові рушники і старовинні сорочки, величезні ткані килими, дорожні сумки, які за своїм барвистим виглядом більше схожі на прикраси, ніж на корисні речі, різьблені скриньки і громіздкі старовинні бабусині скрині для посагу. Є навіть велика ткана дитяча люлечка, схожа на великий і широкий мішок, підвішений під стелею, а також безліч інших цікавих експонатів, повз якi важко пройти й не спокуситися доторкнутися до всієї цієї краси. Тим більше, що формат виставки дозволяє зробити це — за винятком кількох експонатів, до всіх предметів можна підійти ближче й розглянути впритул. Кожний iз експонатів — унікальний і неповторний, що свідчить про яскравий індивідуалізм українців, які завжди старалися мати неординарний вигляд. Недаремно кажуть, що дві однакові вишиванки знайти дуже складно. «Коли розказуєш іноземцям, що кожна українка носила унікальну сорочку, вони дуже дивуються, — зазначає Василь Вовкун. — Це з того давнього кореня, що — зроблю по-своєму, мій город особливий, моя ікона — сам намалюю...».
Частіше за все старовинні, часом закинуті на горище предмети побуту можна знайти в селах, — мешканці не розуміють їхньої цінності, яка полягає не тільки в історичній, але і в художній унікальності. Звичайна картина для колекціонера, що приїхав у пошуках старовинних речей до якого-небудь села на Гуцульщині: на подвір'ї кури клюють зерно і п'ють воду з кераміки 19 століття. Дивлячись на такий ось посуд, iз якого протягом сторіччя їли домашні тварини, відвідувачі виставки міжнародної кераміки в Торонто запитували, чи можна придбати цю розкіш? Багато старовинних предметів побуту наших предків могли б зберегтися до наших днів, але, на жаль, був такий час, коли колекціонування таких предметів переслідувалося. «Іноді колекціонування було не тільки невдячною, але і небезпечною справою, — розказує Петро Гончар, — мій батько, Іван Гончар, кілька разів сидів за це у в'язниці, був час, коли його будинок кілька разів підпалювали, тільки б знищити колекцію». Сьогодні за допомогою даного проекту організатори виставки прагнуть сприяти вивченню і пізнанню історії українських традицій, святкувань українських календарних свят, а також створити загальнонаціональну символіку українських свят. У Харкові виставка триватиме до 13 лютого. Наступним містом на маршруті подорожі колекції є Дніпропетровськ.
