— Перша підстава для оптимізму — хоча б вже те, що закінчується зима. Вже в нас не буде принаймні тих проблем, які не вирішувалися протягом зимового періоду — і це, я вважаю, вже вагома підстава для оптимізму. Щодо до суспільних змін в цілому, то зараз ми справді бачимо повну невизначеність ситуації по багатьох напрямках. Саме невизначеність і створює таку загальну песимістичну картину. Ми бачимо, що в політичній сфері ситуація не зрозуміла, і в економічній сфері Україна ще не вирішила свої головні проблеми. Навіть принципову проблему — асоціація з ЄС чи реінтеграція к пострадянський простір. Якщо все це не буде вирішено, то і для оптимізму немає, здавалося б, тактичних підстав. Проте завжди підставою для оптимізму, як видно з наших досліджень (Євген Головаха — заступник директора Інституту соціології — ред.), є те, що люди досі вірять: років через 10-20 всі ці проблеми і питання будуть вирішені. Тобто, підставою для оптимізму є внутрішнє відчуття, що ми не приречені на такий стан справ. Хоча зараз я не бачу тактичних приводів для оптимізму на найближчий період.
Що стосується стратегічних приводів для оптимізму, то це, безумовно, весна і те, що досі зберігається мирний час. А ще в людей завжди є суто особистісні або пов’язані з родиною, кар’єрою, дітьми підстави бути оптимістам щодо свого життя. І так завжди було. Коли ми проводимо опитування, то люди завжди є більшими оптимістам щодо власного життя, аніж суспільного. Тобто, давайте, поки не вирішилися визначальні суспільні проблеми, орієнтуватися на вирішення власних. До речі, якщо люди вирішують власні проблеми, то з цього може починатися і вирішення суспільних проблем.
