Невже київська влада змусить жителів столиці звикнути до того, що найбільший асортимент канцтоварів знаходять на «Даринку», за книжками треба їхати на Петрівку, а продукти харчування купувати у спальних районах, тому що в центрі столиці — лише офіси і бутіки?.. Закриття останньої книгарні «Знання» на Хрещатику, про яке нещодавно писав «День», стало останньої краплею терпіння українських письменників та науковців: вони закликали визнати країну «зоною культурного лиха». Більшість нарікань спрямовані на адресу 118-ї статті державного бюджету на 2007 рік, на підставі якої наразі здійснюється масове виселення книгарень (відповідно до статті видавництва мають сплачувати за оренду таку саму суму, що й бізнес-структури). Якщо так триватиме й далі, то незабаром як факт новітньої історії наші учні вивчатимуть, що 16 років тому в Україні було понад три тисячі книжкових магазинів, нині їх менше 500 і, щоб досягнути, наприклад, польського рівня (одна книгарня — на 10 тисяч населення), нам треба щоденно відкривати по одній книгарні протягом 10 років...
Нині керівники видавництв, редакцій журналів, мистецьких закладів замість звичних привітань починають розмову запитанням «Що поганого?». А своїм головним ворогом вони вважають... футбол. Як пояснюють письменники Дмитро та Віталій Капранови, проведення в Україні Чемпіонату з футболу Євро- 2012 ставить під загрозу існування української культури в цілому. Задля створення готельної інфраструктури українська влада нищить заклади культури та науки.
— До Євро-2012 із приміщень мають виселитися наукові інститути, зокрема Інститут філософії ім. Г. Сковороди, Інститут літератури ім. Т. Шевченка, Інститут історії України, Інститут української мови. Усього у цьому списку — 13 провідних інститутів, — розповів Дмитро Капранов. — Щоб запобігти цьому, ми підготували листа президентові УЄФА Мішелю Платіні, у якому просимо винести на найближче засідання УЄФА питання про перенесення місця проведення Євро-2012, щоб уникнути руйнації української культури та зберегти позитивний імідж футболу та УЄФА в очах світової громадськості. Хоча цей лист трохи іронічний, та він є свідченням того, що в Україні є люди, яким небайдужа доля національної культури.
Щоб вивести Україну із зони культурного лиха, письменниця Марія Матіос радить громадськості не мовчати, надавати публічного розголосу спробам чергових виселень чи то книгарень, чи наукових закладів. На її думку, змінити ситуацію можна лише завдяки громадському контролю за діями влади. Письменниця сподівається, що після проведення Надзвичайних зборів владні структури все ж таки стрепенуться і припинять погром української культури.
Окрім виселення книгарень із центру столиці, видавці стурбовані тим, що книги видаються дуже малими тиражами: так, торік було видано 10 тисяч видань, з них 6 тисяч — з накладом 500 примірників. Таким чином, книга вийшла у світ, але мало хто її читає. За словами президента Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна, вийти із кризової ситуації допоможе створення потужної інфраструктури на книжковому ринку, тобто збільшення кількості книгарень, та зростання книжкових тиражів.
А поки що науковці й митці закликають прийти 30 листопада в Національний університет «Києво-Могилянська академія» на надзвичайні збори «Україна — зона культурного лиха» і обговорити, як чинити далі.
КОМЕНТАР
Сергій ВАСИЛЬЄВ, керівник Управління інформаційної політики Федерації футболу України:
— Я думаю, що цей лист є пародією на справжню реакцію представників національної інтелігенції, яка цілком могла б бути висловлена у зв’язку з підготовкою країни до Євро-2012. Якщо проаналізувати зміст цього послання, то важко не помітити такі до болю знайомі вирази, як, наприклад, «складання чорного списку, в який будуть внесені вороги української культури»... І це, вибачте, пишуть представники інтелігенції? Є питання... Адже саме тверезо- та інакомислячі громадяни «країни рад» свого часу і стали головними жертвами цих самих «чорних» списків.
По-друге, в листі відсутня елементарна логіка в тому місці, де йдеться, що нібито хтось задля футболу збирається знищити культуру. Це — штучний конфлікт між різновидами культури: фізичної та духовної. Він існує хіба що у хворобливій уяві людей, які абсолютно не володіють контекстом, не знають і не розуміють значення Євро-2012 з точки зору перспектив розвитку всієї гуманітарної сфери країни.
На жаль, сьогодні в нашому суспільстві домінують інтереси окремих політичних сил, які є замовниками інформаційного середовища для мільйонів людей. У цьому зв’язку інтелектуальний продукт іншого змісту просто не в змозі пробитися до широкої аудиторії. Він залишається незатребуваним. А це означає, що його виробники де факто є безробітними.
Якщо Євро-2012 вже дав поштовх до активізації усіх сфер життєдіяльності нашої країни і спонукатиме й надалі рухатися усі «коліщатка» велетенської машини державних та суспільних інтересів, тоді ринок праці обов’язково вимагатиме присутності на ньому власників інтелектуального продукту. Перспективи, які відкриваються в контексті підготовки до Євро-2012, настільки очевидні для будь-якої культурної, освіченої людини, що навіть ніяково стає за письменників, які намагаються довести зворотне.
Претензії до гуманітарної місії проекту Євро-2012 з боку кількох людей, очевидно, ображених конкретними чиновниками, нагадують скарги мешканців комунальної кухні до Ради Європи... Адже ні Федерація футболу, ні, тим паче, УЄФА не вирішують питання, кого куди виселити чи вселити. Це компетенція місцевих органів влади або тих суб’єктів, котрим належать спірні приміщення. Це ж елементарно, панове інтелектуали...
