Сьогодні виповнюється 70 років видатній постаті в українській журналістиці, голові Спілки журналістів України та просто дуже хорошій людині Ігорю Федоровичу Лубченку. Ігор Федорович півстоліття посвятив улюбленій справі і не жалкує за кожною хвилиною прожитого життя. Він є зразком для наслідування для багатьох досвідчених та ще зовсім юних журналістів. Як зізнається сам Ігор Федорович, він дуже любить спілкуватися з молодим поколінням, адже можна дізнатися багато чого нового та передати їм свій досвід. Напередодні дня народження «День» поставив імениннику кілька питань.
— За 50 років роботи у журналістиці ви пережили багато змін. Яким чином, на вашу думку, змінилася журналістика за цей період? Що нас чекає в майбутньому?
— Якщо говорити про журналістику понад десять років тому і теперішню, то нами дуже багато чого втрачено позитивного. Раніше у центрі уваги газет, радіо, телебачення була людина. І це зважаючи на те, що газети були лише партійних комітетів. Коли людина не знаходила підтримки у райвиконкомі чи то у міськвиконкомі, газета завжди давала свою підтримку. Таким чином можна було вирішити болючі глобальні питання. Раніше добір кадрів був набагато чіткіший. Наші університети, хоч було їх два (Київський та Львівський), готували високопрофесійних журналістів. Не те, що зараз.
Викладачі університетів та редактори засобів масової інформації наголошували, що журналіст має висвітлювати думку обох сторін. І зараз цього вчать. Але сьогодні до таких правил ставляться набагато легковажніше. Що стосується замовних матеріалів, то вони були завжди. Тоді їх замовляли в райкомі. Критикували, навіть якщо людина критики не заслуговує. Обов’язковим критерієм було те, що матеріали повинні бути вичитані та грамотно написані. Якщо, не дай Боже, хоч у районній газеті була помилка, то обурювалися передусім учителі, бо вчили дітей тоді на газетах. А сьогодні, читаючи, бачимо помилку на помилці. І вчителі теж обурюються, правда, вже використовують газети як приклад найпоширеніших помилок. Довіра до преси, хоча часто доводилося читати поміж рядками, була значно вища, ніж сьогодні.
Коли мені говорять, що наші журналісти продажні, я з цим і погоджуюся, і не погоджуюся. Справа в тому, що в журналістику пішло багато людей, які не мають базової спеціалізованої освіти, яких не вчили принципам журналістської етики. Тому вони роблять те, що їм зручніше і вигідніше. Це дуже велика проблема з підготовки журналістських кадрів. Але є ті, які свідомо обрали свою професію. Це нова генерація журналістів. Я можу лише сподіватися, що наша журналістика розвинеться у майбутньому.
— Яким повинен бути журналіст?
— Це дуже важко сказати. Журналіст має бути громадським контролером за діями влади. Знаєте, я категоричний противник твердження, що журналісти мають бути четвертою владою. Таким чином ми маємо сидіти поруч з першими трьома владами в одному човні. Але, гадаю, ми перевернемо цей човен. А коли журналісти будуть громадськими контролерами, тоді буде виконуватися наша соціальна функція, наше покликання. Але, з іншого боку, кожен журналіст має запам’ятати що ми не судді, ми лише чорнороби. Сам читач, глядач чи слухач має робити висновки з наших матеріалів, ми не повинні нав’язувати свою думку. Ми повинні бути об’єктивними у своїх публікаціях і передачах. Це те, що молоді журналісти інколи не пам’ятають.
— Ігорю Федоровичу, яку роль відіграли ЗМІ у минулій виборчій кампанії і чи достойно вони себе вели?
— Я кожного разу перед виборами багатьом журналістам кажу, щоб вони писали, але пам’ятали, що вибори пройдуть. Після виборів потрібно сісти та оцінити, як подавалася інформація і як проголосували люди. Чи українці прислухалися до вас. Адже читачі після виборів втрачають довіру до багатьох ЗМІ. Потрібно також пам’ятати і про авторитет програми, видання, який таким чином ми підриваємо.
— Минулого року у подарунок ви хотіли ручку, адже жодна не писала. Бажання здійснилося?
— Минулого року на день народження Віктор Балога передав у подарунок ручку від Президента Віктора Ющенка. А згодом, коли зустрілися з паном Віктором, він запитав чи хоч пише (сміється. — Прим. авт. ). От бачите, за допомогою газети «День» здійснилося моє бажання. Тому цього року не скажу, що хочу, бо скажуть, що користуюся становищем.
«День» від щирого серця вітає Ігоря Лубченка з днем народження. Бажає міцного здоров’я та побільше мрій, що здійснюються.
