Всі, хто за останнє десятиліття хоч раз побував в Острозі чи чув щось про відродження Острозької академії, неодмінно пов’язують ці слова з ім’ям Ігоря Пасічника. Він, узявши на себе нелегку місію відродження першого навчального закладу Східної Європи, за неповних 15 років зумів перетворити напівзруйноване приміщення в найсучасніший університет і наповнити його життя не менш сучасним змістом. Мало не щодня тут відбуваються зустрічі з відомими людьми — політиками, громадськими, культурними діячами. Студентам тут читають лекції найвідоміші науковці з України та з-за кордону. Колеги Ігоря Демидовича переконані, що він має надзвичайний дар знаходити однодумців та соратників. Острозька академія має чимало меценатів.
Цими днями великий друг нашої газети відзначає свій день народження. Напередодні «День» привітав Ігоря Пасічника з його святом і поставив йому декілька запитань.
— Ігорю Демидовичу, як вам вдається поєднувати успішну діяльність на посаді ректора Острозької академії з «посадою» успішного чоловіка, батька, дідуся?
— Перш за все, дякую за анонсоване слово «успішного» ректора. Але я вважаю себе просто ректором. Дякувати Богу, мені вдається поєднувати ті сфери, які були названі. Я отримав руїни Острозької академії тоді, коли в мене сім’я відбулася, в повному розумінні цього слова. Моя дружина є професором математики, а мої доньки є досить успішні людьми — одна з них відома піаністка, друга — оперна співачка зі світовим ім’ям. Як і в кожній родині, ми зустрічаємося зі своїми дітьми. А наші онуки завжди на літо приїжджають до дідуся з бабусею. Ми з дружиною з радістю намагаємося сформувати в онуків якості, які вважаємо необхідними для того, щоб наші спадкоємці гідно несли наше прізвище. З дітьми у нас спілкування відбувається за допомогою електронної почти, телефонного зв’язку. Зараз засоби інформаційних комунікацій дозволяють за бажанням спілкуватися багато разів на день.
Ми живемо життям одне одного, так в нашій родині заведено з дитинства. Діти діляться з нами своїми досягненнями, можливо, негараздами, ми, в свою чергу, розповідаємо про своє життя. Завжди радіємо всім здобуткам своїх дітей, а зараз ми з бабусею дуже задоволені успіхам наших онуків. Ніколіна — старша онука — зарекомендувала себе не тільки як успішна учениця, яка знає багато мов, але і як успішна співачка. Також радіємо досягненням в галузі поезії нашого онука, з якого виросте, я вважаю, достойний громадянин. Отже, мої діти є успішними і самодостатніми людьми. Тому в мене немає спокуси до чужих грошей, я не беру хабарів, бо вони мені просто не потрібні. Ми з дружиною досить добре заробляємо і забезпечуємо самі себе. В такому разі я можу вести незалежну політику як ректор. Коли відкривалась Острозька академія, на посаду ректора ніхто не погоджувався. Багатьох людей вмовляли на цю посаду, але, коли вони приїжджали сюди і бачили ті руїни, не хотіли залишатися тут. А зараз ми бачимо, яким успішним став університет, який, розпочавши відродження тільки 1994 року, вже у 2001 отримав статус Національного.
— Справді, сьогодні Острозька академія досягла великих успіхів. Що далі?
— У Острозької академії є близько- і довгострокові плани розвитку. Адже відомо, що Острозька академія — це не черговий вищий навчальний заклад, а унікальний культурно-освітянський осередок, перший вищий навчальний заклад Східної Європи. Причому з цим навчальним закладом пов’язане все те, що Східна Європа отримала вперше. Наприклад, такий знаменитий шедевр, як Острозька Біблія, яка є не лише друкарським шедевром, а й неперевершеною для того часу науковою роботою. Також це знаменитий «Буквар», різна філософська, полемічна література тощо. Зараз, наприклад, світова громадськість — Білорусь, Росія, Литва, Польща, в меншій мірі Україна, як це не прикро, — відзначають 400 років з дня смерті Василя-Костянтина Острозького — людини, яка була фундатором вищого учбового закладу в Східній Європі і яку за важливістю внеску в розвиток української нації ставлять поряд з Ярославом Мудрим.
Острозька академія відроджується завдяки тому, що над нами постійно тяжіє велич нашої історії, велич наших фундаторів, випускників. Саме ця історія не дозволяє нам робити неправильні кроки. За 14 років існування Острозької академії стала відомим учбовим закладом України. У нас завжди високі конкурси серед абітурієнтів, у нас вчаться студенти з усіх регіонів України. Нам дуже приємно, що ми маємо досить тісні міжнародні зв’язки, це дозволяє спудеям з нашої академії стажуватися за кордоном — в Європі, Америці. Ми беремо участь у міжнародних наукових, науково-дослідних роботах, різних консорціумах.
Що стосується перспектив розвитку Острозької академії. Ми повинні усвідомити, що її відродження дає унікальну можливість вперше в Україні створити студентське містечко в Острозі, на зразок американських або європейських університетів. До цього спонукає сама місцевість, яка створює унікальне мікро- і макросередовище. Хочу сказати, що це питання обговорювалося і на зустрічі з Президентом і з головою Верховної Ради, й з іншими посадовцями, які підтримують створення в Острозі першого студентського містечка. А найближча наша перспектива — це введення в експлуатацію ще одного навчального корпусу гуманітарного профілю для студентів. Це дозволить розширити гуманітарні спеціальності, а у звільнених лабораторіях відкрити навчання за точними спеціальностями. Плануємо відкрити навіть «ядерну фізику», що дозволить готувати високопрофесійний персонал для українських атомних електростанцій; «прикладну математику», «психіатрію». Також хочемо відкрити потужний спортивний комплекс, мріємо про свій басейн. Зараз ще міркуємо над тим, як поєднати вступні іспити, які запропоновані Міністерством освіти, тобто сертифікатну систему відбору, — з визначенням креативності вступників. Для того, щоб вибрати тих спудеїв, які будуть відповідати місії Національного університету «Острозька академія». Адже ми поставили перед собою високу ціль — формувати не просто фахівців, а державобудівників з високими моральними якостями. Ми хочемо, щоб наша академія користувалася не меншою популярністю і славою, а ніж Острозька академія XV — XVI століть.
— Пане ректоре, в 2004 році ваша академія підтримала події, які відбувалися на Майдані під час президентської виборчої кампанії. Як ви вважаєте, чи можна назвати демократичними перетворення, які відбулися в Україні за ці чотири роки, в першу чергу, в політичній сфері?
— Відповім на це запитання коротко. Події від Майдану і до сьогоднішнього дня дають привід до таких роздумів. Україна є настільки демократичною державою, і ця демократія виросла у такий ступінь, що аж виникає ностальгія за «керованою демократією».
