Святкування дня конкретної тваринки стало для столичного зоопарку доброю традицією. Зовсім нещодавно відбувся День жаби у рамках Року жаби, а в цю суботу святкували День ведмедя. Особлива увага відвідувачів та журналістів була прикута до двох уссурійських ведмедів Еліка і Бони, що 1989 року тримісячними були виловлені в Хабаровському краї біля річки Ельбана. Річці вони й завдячують своїми іменами.
— У свій день звірята отримають більше улюблених ласощів — меду, горіхів та печива. Загалом ведмеді — тварини всеїдні, але особливо полюбляють солодкі ягоди, випічку, фрукти, навіть дині й кавуни. В природі вони зазвичай шукають собі поживу самостійно, — розповіла ведучий зоотехнік відділу хижих звірів Марія Палькіна.
Щоб ведмедям та дітям — основним глядачам — було веселіше, працівники зоопарку придумали хитру гру. Декілька досить величеньких плетених кошиків обліпили тістом, замішеним на воді із різними добавками — молоком, сироваткою, олією, яйцями, висівками, цукром, сіллю. Насипали туди горіхів, насіння, печива, фрукти й овочі — всього разом кілограм (прикріпили до стінок, поки тісто висихало). Потім розвісили кошики у вольєрі (ведмедів на цей час закрили в окремому приміщенні). Завданням звірів було діставати ласощі — відгризати їх зі стінок кошика. Спостерігати за таким «полюванням» дуже подобалося дітям.
Як стверджують зоологи, в кінці літа — на початку осені у ведмедів наступає період, коли вони багато їдять — інтенсивно нажировуючись перед зимовою сплячкою, щоб відкласти якомога більше поживних речовин і використовувати їх зимою замість їжі.
— Ведмеді риють барлоги самостійно, кожен — окремо, оскільки ця тварина живе сама по собі і навіть ведмежат мама до трьох років сама годує і ростить. Прокидається ведмідь лише при значних перепадах температури, коли раптово серед зими настає відлига, він може вилізти з барлоги і вимагати їжі. Тоді працівники зоопарку на спеціальних кухнях варять ведмедям вівсяну, гречану кашу. Але зазвичай під час зими ведмеді їдять дуже мало, — пояснила зоотехнік Київського зоопарку.
«Київським» ведмедям вже по 20 років (у середньому такі тварини живуть до тридцяти), та, на жаль, у Еліка і Бони досі не було потомства. Працівники зоопарку передбачають, що через те, що вони виловлені на одній території, вони можуть бути братом і сестрою. Для них створено всі умови, а в 2003 році був побудований вольєр, який по рельєфу дуже схожий на їхні природні умови проживання. На жаль, щоб провести генетичну експертизу, не вистачає коштів.
На щастя, зовсім інша ситуація у ще однієї ведмежої пари — гімалайських ведмедів (всього в Київському зоопарку — сім ведмедів, не всі експонуються). Гімалайські народилися у Київському зоопарку й щотри роки приводять на світ ведмежат, яких працівники зоопарку дарують українським зоопаркам. Живуть вони по сусідству із вольєром Еліка та Бони і нині спеціально для їхнього комфорту ведуться будівельні роботи — аби максимально наблизити середовище у вольєрі до природного.
