Учора в столичному "Українському домі" було офіційно оголошено про створення ще одного банку з поки що не вельми поширеним у нас статусом "резидент України зі 100-відсотковим іноземним капіталом". А точніше - з капіталом російського "Інкомбанку", для якого нинішнє створення дочірнього КБ "Інкомбанк-Україна" стало третьою спробою проникнення на наш фінансовий ринок. Відкриття філії 1990 р. не увінчалося успіхом, а з банку "INKO" довелося піти собі завдяки "дивам" нашого законодавства.
Тим паче симптоматичним є те, що відтепер головним санатором "однофамільця"-"INKO", померти котрому не дають чисельні кредитори (як, утім, і жити), буде "Інкомбанк-Україна", який зобов'язався переказувати 50% своїх прибутків на погашення боргів. "Не все вимірюється грішми", - дещо театрально заявив у цьому зв'язку перший віце-президент Інкомбанку Олександр Титов, який не раз акцентував увагу на більш ніж просто партнерських стосунках із керівництвом "INKO". Втім, вигоду санатор усе-таки матиме - у вигляді філій "INKO" та колишніх його найкращих працівників.
Наскільки серйозною подією є "агресія" "Інкомбанку" в українську фінансову сферу (до речі, третього за сумою показників серед банків Росії), можна судити з його намірів узяти участь в обслуговуванні енерготрейдерів, металургійної, переробної галузей. А філософська установка на неподільність нашого фінансового ринку вкупі зі "скромним" завданням - стати провідним банком в Україні - звучить вельми амбіційно. І, схоже, небезпідставно.
