Як сказав однин із класиків популярного в минулому вчення, кращий спосіб відзначити свято — це поговорити про невирішені проблеми. Рік тому Київський завод з виробництва інсулінів ЗАТ «Індар» випустив першу партію вітчизняних інсулінів.
У нашій країні зареєстровано 1 млн. хворих, тоді як фактично їх, на думку директора інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України Миколи Тронько, — не менше, ніж 2-2,5 млн. З них 250 тис. інсулінозалежні і, згідно з законом, повинні отримувати ліки безкоштовно. Цукровий діабет, вважає він, проблема не тільки медична, але й соціальна. Жахливе не захворювання, а ускладнення від нього, які призводять до сліпоти, інвалідності, смерті. Щоб зняти жар пристрастей і дискусій навколо теми якості українського інсуліну, яку ніби навмисне в інтересах конкуруючих фірм нагнітають ЗМІ, він пропонує ввести постійний контроль інсулінів у незалежній лабораторії, а також — моніторинг перенесення як українських, так і зарубіжних препаратів у медзакладах регіонів.
Як розповів голова правління і директор ЗАТ «Індар» Олексій Лазарєв, тільки за дев’ять місяців нинішнього року підприємство випустило 3 млн. флаконів інсулінів семи найменувань. Вітчизняний інсулін почав завойовний похід регіонами країни. Проігнорували його лише в Одеській і Вінницькій областях. Зате вітчизняним високотехнологічним продуктом на 90% забезпечує потребу в інсулінах столиця, на 80% — Сумська і на 65% — Харківська області. Щоб забезпечити препаратами всіх хворих на цукровий діабет, необхідно 6 млн. флаконів високоякісного інсуліну щорічно, потужність же підприємства становить 12 млн. флаконів на рік.
Людські інсуліни (70% в загальній структурі), як запевнив директор, виробляються виключно з німецької субстанції фірми «Хехст», а у виробництві свинячих планується повністю перейти на вітчизняну сировину до кінця цього року. Престиж індарівських препаратів, якими зацікавилися в Росії, Казахстані й Узбекистані, планується підняти за допомогою сертифікації відповідно до вимог світових стандартів GMP, GLP і GDP, які Мінздоров’я України планує «освоїти» наступного року.
Нагадаємо, що ЗАТ «Індар» створювалося довгих і важких сім років зі стратегічною метою відходу від імпортноінсулінової залежності, здешевлення ліків, цілковитого забезпечення ним «діабетиків» та економії валюти, — в кращі часи з бюджету щорічно витрачалося на закупівлю препаратів $30— 35 млн. Здавалося б, заповітна мрія хворих, працівників охорони здоров’я й уряду здійснилася. Однак саме тут і виникли непередбачені труднощі. Замість 3-4 безкоштовних флаконів на місяць в деяких областях хворі задовольняються щонайбільше одним. Відомі випадки, коли з економії вони купують на ринку препарати сумнівної якості, після чого потрапляють до реанімації чи зменшують дозу ліків, що може спричинити безповоротні ускладнення. На даний момент хворі забезпечені «бюджетним» інсуліном лише на 30%.
Пояснення абсурдної ситуації просте — медзакладам- бюджетникам гостро не вистачає коштів, щоб «захистити вітчизняного виробника» і врятувати життя своїх підопічних. Сьогодні, як стало відомо кореспонденту «Дня» за словами керівника медико-інформаційного центру Тетяни Зарудної, якістю українського інсуліну в Кабінеті Міністрів не цікавляться — там запитують, чи зможе «Індар» забезпечити хворих діабетом у повному обсязі? Він то зможе, але хто його купить? На заводських складах інсуліну скупчилося на 30 млн. грн. Водночас цього року на закупівлю безкоштовних препаратів держбюджетом передбачено лише 5 млн. грн.
