«Динамо»(Київ) — «Карпати»(Львів) — 1:1, «Сталь»(Алчевськ) — «Шахтар»(Донецьк) 1:3
Як виявилось, у справжній футбол наші лідери грати як слід і не вміють. Мається на увазі невідомий вже молодим поколінням футбол, коли команди виходять в кожному матчі боротися за кожен м’яч, не припиняючи цієї боротьби на жодну секунду, незалежно вiд результату на табло. Щось подібне нам всю зиму показували із зарубіжних стадіонів, і ми думали саме, що і наші так можуть. Виявилось, що не можуть. Ні, йдеться не про середнячків, котрі виявляють цілком пристойне вміння і самим не грати, й іншим не давати. Мова йде про лідерів, про київське «Динамо» і донецький «Шахтар», які вже котрий місяць один перед одним демонструють свою відповідність європейським стандартам.
Зовсім не випадково, як тепер стає зрозуміло, наші лідери щоліта через силу долають опiр європейських середнячків на шляху до Ліги чемпіонів. І свої рідні українські середнячки можуть створити проблем не менше, коли не відчувають себе заздалегідь приреченими. Нині саме такий момент — у футболі нашому «двовладдя», як на полі, так і в керівних кабінетах. Середнячки вже не бояться суддівської сваволі й гніву футбольної влади. Те, що на кожну гру проти обох лідерів суперники виходять із рішучим блиском у очах — доведений факт.
Першими невпевненість відчули «шахтарі». Випередивши «Динамо» після пам’ятного квітневого матчу в Києві, «оранжево-чорні» почали відчувати щораз більшу невпевненість в іграх iз слабкiшими конкурентами і у підсумку втратили у Харкові два «золотi», як тоді здавалося, очка. Згодом затривожилось і «Динамо». Спочатку з великими труднощами був подоланий вдома донецький «Металург», згодом лише на останній хвилині була здобута перемога у Полтаві, й нарешті в неділю в Києві сталося те, що мало статися, — динамівці не змогли перемогти «Карпати» і знову віддали перше місце «шахтарям».
Навряд чи варто зараз аналізувати конкретний невдалий для «Динамо» матч. Слід задуматись на іншим: чому команда, що має в складі понад два десятки майстрів найвищої, як для України, кваліфікації, не може, коли треба, забити один- два м’ячі супернику, який на дві голови нижчий за усіма показниками? Після кожної невдалої атаки воріт «Карпат» кияни ніби дивувалися: а чого це м’яч досі не влетів у сітку чужих воріт? Коли ж почав невблаганно спливати ігровий час, наших чемпіонів охопив елементарний мандраж. Невміння вправно виконати прийом, яким володієш краще за суперника, якраз і характеризує той психологічний стан, в якому опинились гравці «Динамо» у розпал чемпіонських перегонів.
Момент нашого загального захоплення тим, що в українському чемпіонаті з’явилась інтрига, боротьба за перше місце, вже позаду. Бо хочеться не просто боротьби, а боротьби висококласної, змагання майстрів футболу, а не гарячкове вовтуження на полі, коли команди не стільки грають, скільки не дають грати одна одній. Приклад справжнього футболу всі побачили у феєричному фіналі Кубка УЄФА між «Манчестер Юнайтед» та «Депортиво» (Алавес), який закінчився з рахунком 5:4 на користь англійців. Саме такий футбол хочеться бачити на наших стадіонах в останніх трьох турах чемпіонату України.
Навряд чи слід поспішати проголошувати «Шахтар» чемпіоном після нічиєї між «Динамо» і «Карпатами». Не виключено, що будуть нові сюрпризи і несподівані результати. Однак варто ще раз наголосити, що у процесі нинішніх «чемпіонських гойдалок», коли лідери щораз міняються місцями, хочеться бачити не тільки високу напругу боротьби і граничну самовіддачу гравців, а й високу виконавську майстерність гравців наших провідних команд. Окрім внутрішнього чемпіонату є ще європейські турніри, є ігри національної команди України, де без згаданої майстерності на успіх можна не розраховувати.
