За приблизними оцінками експертів, обсяг інвестицій в туристичну сферу України в найближчі роки може досягнути 2—2,5 млрд. доларів, говорить заступник глави Держтурадміністрації України Євген Самарцев. Питання залучення цих коштів вже давно стало пріоритетним. Не дивно, що основною темою розмов нинішнього професійного форуму готельєрів і рестораторів «Індустрія гостинності», що проводиться вже втретє, стала низька інвестиційна активність в Україні і способи її підвищення.
Скорочення кількості підприємств готельного господарства в Україні порівняно з минулим роком можна вважати незначним (усього на 0,3% — до 1254), як свідчить статистика. Крім того, «ті, що вижили», поліпшили загальний показник за обсягом наданих послуг і кількістю постояльців (насамперед, за рахунок підвищення ефективності своєї роботи). Хоча ці дані навряд чи можна назвати втішливими. По-перше, якість обслуговування у багатьох iз них не витримує жодної критики, а по-друге, кількість готелів на тисячу мешканців — низька навіть порівняно з найближчими сусідами. Взяти для прикладу хоча б столиці: якщо у Києві на вищезазначену тисячу припадає 6 готелів (в масштабах України — 2), то в Москві їх 9, у Відні —25, Парижі — 38.
Перешкод для розвитку багато. По-перше, раніше існуючий горезвісний готельний збір, скасування якого відбулося, щоправда, з боєм, проте гряде з січня наступного року. Нагадаємо, що багато представників влади в регіонах трималися за нього до останнього: збір — один iз небагатьох видів податків, які осідали в місцевих бюджетах. Мало того, сума збору могла дійти до 20%: потреби платити основні бюджетні платежі з готелів, природно, також ніхто не знімав. Зрозуміло, що в такому разі готелі навряд чи офіційно враховували всіх своїх постояльців, а висока вартість «людинодіб» чимало сприяла процвітанню бізнесу вокзальних бабусь, iз якими завжди можна домовитися про підходящу ціну, але не про безпеку — одну з головних складових туризму. Фахівці прогнозують, що ціни в готелях завдяки рішенню уряду впадуть приблизно на 13,5%.
Складно дається і будівництво нових об’єктів розміщення. По суті, питання вирішене лише в сфері зеленого туризму: процентна ставка банківського кредиту на споруду «зелених» садиб порівнянна з тією, що передбачена для молодіжного житлового кредитування. Також податкову переконали, що недоцільно забезпечувати ці садиби касовими апаратами: хоча б тому, що цей вид надання послуг законодавчими правками визначено як ведення підсобного господарства.
З великими готелями дедалі складніше. Наприклад, Турадміністрація просить місцеві власті відводити конкретні території під будівництво туристичних об’єктів. Київ в особі начальника Головного управління комунального і готельного господарства Михайла Шпарика з цього приводу нарікав на наступне: неоднаразово, як стверджується, траплялося так, що хороший майданчик в центрі міста, відведений, наприклад, під будівництво готелю, «вмить відбирали і забудовували офісними центрами або елітними висотками». Проте Київ, як і Крим, з його скандальною забудовою морського узбережжя, — тема окремої розмови.
Якщо говорити загалом, то Держтурадміністрація, посилаючись на світову практику, пропонує скасувати деякі існуючі нині правила взаємовідносин даного бізнесу з державою і відобразити в законопроекті наступне. По-перше, звільнити від сплати мита те складне обладнання, що не випускають в країні (наприклад, ресторанне або ліфти). До речі, в сусідній Росії це зроблено. По-друге, встановити нульову ставку ПДВ на час будівництва об’єкта, а також звільнити на цей період від сплати податку на землю. І останнє — вважати половину витрат на ремонт і переоснащення як витрати валові. Через те, що цю галузь держава поки «не відпустила», в Україну так і не прийшли світові мережеві готелі, що, за цивілізованими туристичними мірками — нонсенс.
Президент Американської торгової палати (АТП) Хорхе Зукоскі, кажучи про роль міжнародного бізнес-співтовариства в розвитку українського туризму, нагадав і про іншу проблему: дорожнечу візи і потребу отримувати її до в’їзду в країну. Приємно, звичайно, почути, що, наприклад, столичні власті згодом мають намір передбачити під час реконструкції аеропорту «Жуляни» площі для посадки приватних літаків. Проте поки рішення уряду про видачу віз безпосередньо на місці (в Сімферополі, Одесі, Одеському морському порту і аеропорті «Бориспіль») і про збільшення терміну безвізового перебування на території України з 8 до 14 днів (для країн, що не створюють проблем iз нелегальною міграцією) не буде ухвалено, майданчик в Жулянах не заповниться літаками зарубіжних гостей.
За словами пана Зукоскі, АТП сьогодні твердо вирішила співробітничати з Україною в сфері туризму. Проте ненав’язливо зазначив він, кількість інвестиційних доларів обмежена і через них сперечаються інші країни: очевидно, що виграє той, чиї реформи виявляться більш прогресивними, зазначив Президент АТП в Україні.
