Уродженець Луцька, випускник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого Сергій Михальчук — один з найуспішніших нині українських кінооператорів. Він працював у таких проектах, як телесеріал «Закон» (режисер Олександр Веледінський, Росія, 2000), «Любовник» (режисер Валерій Тодоровський, Росія, 2002), «Мамай» (режисер Олесь Санін, Україна, 2003), «Мой сводный брат Франкенштейн» (режисер Валерій Тодоровський, Росія, 2004), «Ілюзія страху» (режисер Олександр Кірієнко, Україна, 2008), відомий також як автор понад двадцяти неігрових картин. Його професійне визнання підтверджують чимало вагомих нагород: «кращий оператор» за фільм «Любовник» кінофестивалю в Сан-Себастьяні — одного з найпрестижніших кінофорумів світу (2002), «Кращий оператор» російського кінофестивалю «Киношок» за фільм «Мамай» (2003), Срібна медаль братів Люм’єр кінофестивалю «Любіть кіно» (1999). Також Сергій — обдарований фотограф, але на цій ниві він менш відомий в Україні.
Зі свого боку, галерею Brucie Collections було засновано позаминулого року. Вона спеціалізується саме на сучасній фотографії та представляє українській публіці роботи митців сучасного українського і світового фотомистецтва.
Світлини Михальчука — це, по суті, його звіти про подорожі світом, від Шотландії до Непалу, від Антарктики до Куби. Іноді це яскраві, технічно віртуозні ландшафтні світлини у стилі, близькому до класичних пізнавальних журналів, наприклад National Geographic, — як композиція з людською постаттю — крихітною червоною плямкою на тлі величезного антарктичного льодовика — чи барвиста повітряна куля над рівними, наче під лінійку розкресленими австралійськими ланами.
Але найбільше запам’ятовуються ті кадри, де авторові вдалося зафіксувати ситуації з певним життєвим чи навіть метафізичним забарвленням, коли вже певна національна чи географічна екзотика не має значення. Так врізається в пам’ять чоловік під стіною, який затулив обличчя руками (Варанасі, Індія, 2004); напівоголений хлопчик, що затис гроші у смаглявій руці, поруч із блискучою машиною старої марки (Гавана, Куба, 2007); людина, що йде проти вітру в розпал російської зими; старий індус із вималюваним у синє обличчям або тіні двох пустотливих дівчат на тлі будинку, вихоплені фарами авто (Единбург, Шотландія, 2003). За кожним із цих моментальних портретів — ціла доля, своя історія, своя маленька драма чи комедія. Михальчук не ставить надмірних акцентів, не намагається маніпулювати глядачем, просто передає ці візуальні повідомлення в максимально об’єктивний спосіб.
Виставка в галереї Brucie Collections працюватиме до 6 вересня.
