Власне, таку нагороду отримали наразі лише дві особи. Крім професора Коцана — і єпископ Маркіян Трофим’як, ординарій Луцької дієцезії римо-католицької церкви. Найвища нагорода Люблінського католицького університету представляє собою статуетку — зменшену копію монумента, який знаходиться на головній площі вишу. Зображає цей монумент хвилюючий момент, коли кардинал Стефан Вишинський складає почесті новообраному папі Івану Павлу II. На статуетці вигравірувано імена лауреатів.
Професор Ігор Коцан, як і єпископ Маркіян Трофим’як, були відзначені за розвиток міжуніверситетського співробітництва й розбудову сердечних зв’язків між народами. Ігор Коцан, ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки, каже, що очолюваний ним виш і Люблінський католицький університет імені Івана Павла II, поєднують вже семирічні стосунки, відколи його було обрано ректором. Адже географічним розміщенням у прикордонному регіоні, по сусідству з Євросоюзом, волинянам, як кажуть, призначено співробітничати і дружити з сусідами. Волинський національний університет товаришує і співпрацює і з Варшавським університетом, і з університетом імені Марії Кюрі-Склодовської у Любліні, з вишами Хелма. Та найтісніші зв’язки таки з Люблінським католицьким, що є найдавнішим і найавторитетнішим навчальним закладом такого типу в Середній Європі. Це єдиний виш Польщі, який водночас має і державний, і церковний статуси. Професор Ігор Коцан каже, що два виші погоджують навчальні програми, зокрема магістерські, проводять спільні наукові дослідження. А ректор Люблінського католицького університету професор Станіслав Вільк є почесним доктором Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Найвищу нагороду Люблінського католицького університету Ігор Коцан та Маркіян Трофим’як отримали під час міжнародної конференції до 20-річчя визнання Польщею незалежності України «Польща-Україна. 20 років на тлі 1000-літнього сусідства». Вона проходила під почесним патронатом президента Польщі Броніслава Коморовського, який надіслав вітальний лист, зазначивши, що сучасні польсько-українські відносини — це партнерські відносини, які «щораз тісніше поєднують нас у сфері політики, господарства чи співпраці суспільства». У 26 доповідях проаналізовано культурні, релігійні, політичні, економічні, військові та спортивні аспекти українсько-польських стосунків на рівні держав і їхніх громадян. Ігор Коцан каже, що поляки, як і українці, розуміють: була історія — яка була, її вже не зміниш. Але треба мінятися самим, вчитися на помилках і разом іти в Європу.
